Упрощенная HTML-версия
123
нальними нервами і деполяризують рецептори гіпоталамічних клітин. Деполяриза
ція відбувається при вивільненні специфічного гормону гіпоталамічними клітина
ми. Цей специфічний ефект нейротрансмітерів на гіпоталамічні клітини може бути
ушкоджений системним призначенням деяких медикаментів. Так, метилдопа бло
кує синтез допаміну і норепінефрину шляхом інгібіції ферменту тирозин гідрокси
лази. І резерпін, і хлорпромазин діють із норепінефрином, допаміном і серотоніном,
зв’язуючись і накопичуючись. Трициклічні антидепресанти інгібують нейротрансмі
тери, тимчасом як такі препарати, як пропранолол, фентоламін, галоперидол діють
шляхом блокування рецепторів на рівні гіпоталамуса. Отже, при застосуванні таких
медикаментів у пацієнток можуть мати місце галакторея, оліго та аменорея. Цей
клінічний ефект розвивається як внаслідок гіперпролактинемії, так і внаслідок по
рушення секреції ГнРГ.
Нейромодулятори
Опіоїди.
Рецептори до опіоїдних пептидів знаходяться у головному мозку. Виді
ляють 3 групи опіатів: енкефаліни, ендорфіни (
α
,
β
,
γ
) і динорфіни.
β
ендорфін
(
β
EP) складається з 31 амінокислоти і в 5–10 разів активніший за морфін. Він
концентрується переважно в аркуатних ядрах і медіальному підвищенні гіпоталаму
са, а також у гіпофізі.
β
EP виявляють також у плаценті, підшлунковій залозі, шлун
ково кишковому тракті і сім’яній рідині. Концентрація
β
EP у гіпофізі майже в 1000
разів вища, ніж у гіпоталамусі. Інфузія
β
EP спричинює зростання рівня пролакти
ну і зменшення ЛГ; останній здійснює інгібіторний ефект на ГнРГ нейрони в гіпота
ламусі. Вважають, що опіати пригнічують вивільнення ГнРГ шляхом впливу на син
тез катехоламінів, особливо норепінефрину. Периферичний рівень
β
EP у плазмі
крові не відповідає такому в судинах центральної нервової системи (ЦНС).
Введення антагоністів опіоїдів, наприклад, налоксону, дозою понад 1 мг/год бло
кує мозкову опіоїдну активність і спричинює збільшення ЛГ у пізню фолікулінову і
лютеїнову фазу, але не в ранню фолікулінову фазу і не в жінок у постменопаузі.
Отже, естрогени і прогестерон сприяють зростанню рівня
β
EP у головному мозку.
Зростання рівня
β
EP може бути пов’язане зі зменшенням пульсації ГнРГ у лютеї
нову фазу.
Простагландини.
Рівень простагландинів у гіпоталамусі може модулювати виді
лення ГнРГ. Призначення простагландину Е
2
призводить до значного підйому рівня
ГнРГ у портальній циркуляції. Більше того, фізіологічна роль простагландинів у
регуляції або модуляції секреції ГнРГ доводиться тим, що в експерименті на щурах і
вівцях овуляторний пік ЛГ може бути ліквідований при призначенні аспірину або
індометацину, які блокують синтез простагландинів. Дані щодо впливу інгібіторів
простагландинів та інгібіторів простагландин синтетази на секрецію гонадотропінів
у людини відсутні.
Катехолестрогени.
Катехолестрогени — складні 2 гідроксиестрадіол і 2 гідрокси
естрон, а також їх 3 метоксидеривати присутні в гіпоталамусі в більшій концент
рації, ніж простагландини Е
1
і Е
2
. Вважають, що ці речовини можуть діяти як нейро
модулятори шляхом регуляції функції катехоламінів через інактивацію тирозин
гідроксилази та активацію ензиму катехол О метилтрансферази. Але даних про те,
що катехолестрогени мають значний вплив на нейромодуляцію репродуктивної
функції, недостатньо.
Розділ 4. Репродуктивна ендокринологія