Упрощенная HTML-версия
124
Акушерство і гінекологія. Том 1
Мозкові пептиди
Численні пептиди можуть діяти як нейротрансмітери, але більшість з них діють
на локальному рівні шляхом регуляції аутокринних і паракринних функцій. Хоча
синтез і секреція гіпофізарних гормонів контролюються переважно класичною систе
мою гормональних месенджерів, існують також суттєві локальні міжклітинні взаємо
дії. До мозкових пептидів, які діють як нейротрансмітери, належать нейропептид Y,
ангіотензин ІІ, соматостатин, активін, інгібін, фолістатин і галанін.
Нейропептид Y.
Нейропептид Y стимулює пульсаційну секрецію ГнРГ і в гіпофізі
потенціює відповідь гонадотропінів на ГнРГ. Таким чином, він може сприяти сек
реції ГнРГ і гонадотропінів. За відсутності естрогенів нейропептид Y пригнічує сек
рецію гонадотропінів. Збільшені рівні нейропептиду Y були виявлені у спинномоз
ковій рідині жінок з нервовою анорексією та булімією, тому вважають, що нейро
пептид Y є одним із факторів, що пов’язують порушення харчування з розладами
репродуктивної функції.
Ангіотензин ІІ.
Кілька компонентів ренін ангіотензинової системи присутні у го
ловному мозку. Рецептори до ангіотензину ІІ знайдені в кількох типах гіпофізарних
клітин. Це дає можливість припустити, що ангіотензин ІІ впливає на секрецію гіпо
фізарних гормонів шляхом локальної дії. Крім того, в гіпоталамусі ангіотензин ІІ
впливає на дію норепінефрину і допаміну щодо вивільнення факторів, контролюю
чих секрецію гонадотропінів і пролактину.
Соматостатин.
Соматостатин — це гіпоталамічний пептид, який пригнічує виді
лення гормону росту, пролактину і тиреотропного гормону (ТТГ, або тиреотропіну),
гіпофізом.
Активін та інгібін
. Активін та інгібін — пептиди, які утворюються яєчниками і є
пептидними представниками сімейства факторів росту
β
. Ці пептиди мають проти
лежну дію на секрецію ФСГ. Інгібін вибірково зменшує виділення ФСГ (але не ЛГ),
а активін стимулює синтез ФСГ (але не ЛГ).
Фолістатин.
Фолістатин — це яєчниковий пептид, який ще називають ФСГ
пригнічуючим білком у зв’язку з його дією: пригніченням синтезу і секреції ФСГ, а
також відповіді ФСГ на ГнРГ. Фолістатин також зв’язує активін і, в такий спосіб,
зменшує його активність.
Галанін.
Галанін вивільняється у портальну циркуляцію у пульсаційному режимі
та позитивно впливає на секрецію ЛГ.
Дія ГнРГ
Коли ГнРГ досягає передньої частки гіпофіза, він стимулює секрецію ЛГ і ФСГ
одними і тими ж гіпофізарними клітинами. Отже, якщо гіпоталамічний контроль
секреції пролактину може бути як пригнічуючим (переважно), так і стимулюючим,
то гіпоталамічний контроль секреції гонадотропінів є лише стимулюючим. Пептидні
гормони, такі як ГнРГ, зв’язують специфічні рецептори на поверхні мембрани клітин
мішеней, на відміну від стероїдних гормонів, які проходять через клітинну мембра
ну і зв’язуються з внутрішньоклітинними рецепторами (табл. 4.1).
Рецептори протеїнових гормонів мають високу молекулярну масу (200 000–
300 000 дальтон), і кожний рецептор зв’язується з 1 молекулою протеїну. Поліпеп
тидні гормони, такі як ЛГ, ФСГ і пролактин, хоча й мають деякий ступінь розчин
ності у рідинах організму, характеризуються низькою розчинністю у ліпідах, і тому
не можуть швидко проходити через ліпідний бар’єр плазматичних мембран клітин