Упрощенная HTML-версия
125
мішеней. Після зв’язування протеїнового гормону зі своїм рецептором, комплекс
гормон рецептор проходить через клітинну мембрану для захисту її від інших впливів.
Цей процес називається інтерналізацією. Крім інтерналізації гормон рецепторного
комплексу, гормональний сигнал може бути перенесений у клітину шляхом транс
мембранних сигналів за допомогою продукції внутрішньоклітинних та позаклітин
них мембранозв’язаних вторинних месенджерів. Коли протеїновий гормон зв’язується
зі специфічним рецептором, він активує або пригнічує фермент аденілатциклазу,
(вторинний месенджер), який, в свою чергу, змінює концентрацію циклічного
3
′
5
′
аденозинмонофосфату (цАМФ). Потім цАМФ активує протеїнкіназу в цито
плазмі шляхом зв’язування її регуляторної субодиниці (викликає дисоціацію цієї
субодиниці з її каталізуючою субодиницею). Коли регуляторна одиниця протеїнкі
нази звільнюється від її каталізуючої субодиниці, остання одержує здатність переда
вати фосфати з аденозинтрифосфату (АТФ) до протеїнового субстрату.
Зв’язування ГнРГ мембранами клітин гіпофіза полегшується під дією кальцію та
простагландинів; кальцій активує виділення запасів ЛГ і ФСГ. Диференційована
секреція ЛГ і ФСГ досягаєтся зворотним зв’язком стероїдних і пептидних гормонів
на гонадотропах.
При болюсному призначенні ГнРГ виникає швидке зростання рівня циркулюю
чого ЛГ, яке досягає піка через 30 хв, і зростання ФСГ з піком через 60 хв. Рівні ЛГ
і ФСГ повертаються до вихідного значення за 3 год. При постійній інфузії ГнРГ
спостерігається двофазне вивільнення ЛГ, але не ФСГ. При продовженні інфузії
ГнРГ секреція гонадотропінів зменшується, що може бути пов’язано з насиченістю
рецепторів і неможливістю продовження стимуляції виділення вторинних месен
джерів. Хоча максимальна гормональна стимуляція виникає, коли навіть невелика
кількість рецепторів клітин мішеней зв’язана гормоном. При максимальній стиму
ляції незайняті рецептори стають рефрактерними до зв’язування гормону протягом
12–72 год. Цей феномен знайшов широке застосування в клінічній практиці при
призначенні ГнРГ.
Штучно синтезовані препарати — аналоги (агоністи) ГнРГ — мають більшу
(в 15–200 разів) активність і довший період напівжиття (1, 3, 6 год), ніж ГнРГ.
Агоністи спочатку стимулюють виділення гонадотропінів (спалах). Цей ефект три
ває 1–3 тиж. Після того, як ГнРГ рецептори стають насиченими аналогами, що пост
ійно призначаються, стимулюючий ефект періодичного вивільнення ендогенного
ГнРГ у гіпофіз блокується. Цей процес дістав назву десенситизації або зворотної
регуляції. Цей ефект лежить в основі клінічного призначення аналогів ГнРГ при
різних стероїд гормонозалежних патологічних станах.
Таблиця 4.1
Застосування аналогів ГнРГ у гінекології
Стимуляція гіпофізарно
Супресія гіпофізарно яєчникової
яєчникової функції (ГнРГ)
функції (аналоги ГнРГ)
Затримка статевого розвитку
Передчасний статевий розвиток
Індукція овуляції
Ендометріоз
Рак молочної залози
Міома матки
Яєчникова гіперандрогенія
Розділ 4. Репродуктивна ендокринологія