Упрощенная HTML-версия
130
Акушерство і гінекологія. Том 1
важливу роль у функції репродуктивної системи та фізіології яєчників. Вони конт
ролюють процес початку росту фолікула шляхом сприяння посиленню кровотоку
навколо фолікула і активують ФСГ рецептори гранульозних клітин преовулятор
них фолікулів. Простагландини Е
2
і F
2
α
(PGЕ
2
і PGF
2
α
) концентруються у фоліку
лярній рідині преовуляторного фолікула і можуть допомагати процесу овуляції шля
хом сприяння активності протеолітичних ензимів у стінці фолікула. Простагланди
ни можуть допомагати регулюванню періоду життя жовтого тіла. PGЕ
2
є, можливо,
лютеотропним, а PGF
2
α
чинить лютеолізуючу дію.
Простагландини також мають потенціюючий ефект на рухливість маткових труб,
підсилюють стимулюючий ефект естрогенів та інгібують ефект прогестерону на кон
трактильну здатність мускулатури маткових труб.
Численні простаноїди синтезуються в ендометрії: PGЕ
2
і PGF
2
α
PGІ
2
і тромбок
сан А
2
(ТХА
2
). Концентрація PGЕ
2
і PGF
2
α
прогресивно зростає від проліфератив
ної до секреторної фази, найвищий рівень їх спостерігається під час менструації. Ці
простагландини допомагають регулювати контрактильність міометрія і регулюють
процес менструації.
Яєчникові стероїди
Біохімія.
Стероїди є ліпідами, що мають основну хімічну структуру — ядро, яке
містить 3 шестивуглеводні кільця, приєднані до 5 вуглеводного атому (циклопен
танпергідрофенантрен, або гонан) (див. рис. 4.3). Молекулярна маса гонана дорів
нює 250–550 дальтон. Такі стероїди, як естрадіол і прогестерон нерозчинні у воді,
але швидко розчинюються в органічних розчинниках (хлороформ, діетиловий ефір).
Навпаки, стероїди, які мають приєднану сульфатну або глюкуронідну групу (кон’ю
говані стероїди), такі як дегідроепіандростерон сульфат (ДГЕАС) і прегнандіол глю
куронід, є водорозчинними.
Першим кроком біосинтезу яєчникових стероїдів є трансформація холестеролу
до прегнонолону; з прегнонолону під дією ЛГ синтезуються за допомогою специфіч
них ферментів дегідроепіандростерон, прогестерон, 17 оксипроксипрогестерон, ан
дростендіон і тестостерон (див. рис. 4.4). Андростерон і тестостерон взаємодіють
між собою і конвертуються в естрон і, пізніше, в естрадіол за допомогою ферменту
ароматази. Цей ферментативний процес ароматизації відбувається внаслідок втрати
С 19 метилової групи і утворення ароматичного кільця на С 18.
Яєчник секретує три первинних стероїди: естрадіол, прогестерон і андростенді
он. Ці гормони є основними секреторними продуктами зрілого фолікула, жовтого
тіла і строми яєчника відповідно (рис. 4.5, 4.6). Яєчник в деякій кількості секретує
також прегненолон, 17 оксипрогестрон, тестостерон, ДГЕАС і естрон. У зв’язку з
тим, що яєчники не мають ферментів 21 гідроксилази, 11 гідроксилази і 18 гідрок
силази, вони не можуть синтезувати мінералокортикоїди або глюкокортикоїди. Кож
ного дня яєчник секретує 0,1–0,5 мг естрадіолу; його кількість зменшується перед
менструацією і зростає напередодні овуляції. Щоденна продукція прогестерону ва
ріює від 0,5 мг у фолікулярну фазу до 20 мг у лютеїнову фазу. Протягом фолікуляр
ної фази майже весь прогестерон синтезується наднирковими залозами і дуже мала
кількість — яєчниками. Яєчник синтезує 1–2 мг андростендіону, менше ніж 1 мг
ДГЕА і близько 0,1 мг тестостерону щоденно. Крім гонадного біосинтезу стероїдів,
їх метаболізм здійснюється також в екстрагонадних тканинах (інтерконверсія андро
стендіону і тестостерону, естрону і естрадіолу), переважно за рахунок оксидації сте
роїдів у їх попередники, які мають меншу біологічну активність. Естрон також кон
вертується в естрон сульфат, який має довгий період напівжиття і є найбільшим