Упрощенная HTML-версия
145
Мікроделеції хромосом
охоплюють лише кілька
суміжних генів
і можуть призво
дити до розвитку
синдрому мікроделеції,
або
синдрому суміжних генів.
Місця виник
нення таких делецій називають
суміжними генними комплексами
. Їх ідентифікують
за допомогою високоточної техніки диференційного забарвлення хромосомних смуг.
Прикладом може бути мікроделеція довгого плеча хромосоми 15 (15q11–15q13). При
успадкуванні ураженої делецією материнської хромосоми виникає
синдром Ангель?
мана,
при якому дитині притаманна розумова відсталість, затримка мовного і мотор
ного розвитку, непровоковані напади сміху. При успадкуванні дефектної батьківсь
кої хромосоми виникає
синдром Прадера — Віллі.
Уражені індивіди страждають від
гіпотонії, ожиріння, розумової відсталості, гіпогонадизму і крипторхізму. Така
відмінність експресії генетичного матеріалу залежно від успадкування батьківської
чи материнської хромосоми є прикладом
геномного імпринтингу.
Іншими
генними синдромами,
які можуть успадковуватися від обох батьків, є синд
ром Міллера — Дікера внаслідок делеції 17р13 (затримка розвитку, вроджені вади
обличчя та серця) і синдром Шпрінтцена при делеції 22q11 (дефекти піднебіння,
вади розвитку серця, затримка мовного розвитку, порушення здатності до навчання,
шизофреноподібні розлади).
Ламкі місця
— це ділянки хромосом, що виявляють схильність до відриву або
руйнування при певних маніпуляціях з клітиною. Ламкі місця можна виявити при
культивуванні лімфоцитів у середовищі з дефіцитом фолатів. Сайт, локалізований
на довгому плечі Х хромосоми (Xq27), пов’язаний зі зміною фенотипу і може при
зводити до синдрому ламкої Х хромосоми, що супроводжується розумовою відста
лістю, великими вухами, виступанням щелепи і блідими блакитними райдужками.
Чоловіки уражаються частіше, аніж жінки (4/2000 порівняно з 1/2000), чим пояс
нюється переважання чоловічої статі серед розумово відсталих осіб. Синдром лам
кої Х хромосоми посідає друге місце після синдрому Дауна серед причин розумової
відсталості хромосомного походження.
Генні мутації
Багато природжених вад людини є успадкованими; деякі з них успадковуються
чітко за законами Менделя. У багатьох випадках дефект є прямим наслідком зміни
структури або функції єдиного гена —
мутації одного гена, моногенної мутації
. Цей
тип дефектів становить близько 8 % випадків усіх вад людини.
За винятком Х і Y хромосом, в осіб чоловічої статі гени представлені парами, або
алелями,
тому кожна генетична детермінанта існує у двох нуклеотидних послідов
ностях, одна з яких походить від батька, друга — від матері. Якщо мутантний ген
спричинює аномалію при ушкодженні лише однієї нуклеотидної послідовності, не
залежно від присутності нормального алеля, це одержало назву
домінантної му?
тації
. Якщо для появи вади обидва алелі повинні бути аномальними (подвійне уш
кодження), або якщо ця мутація відбувається у чоловіків і пов’язана з Х хромосо
мою, вона називається
рецесивною мутацією
. Ступені проявів мутантних генів зале
жать від дії ушкоджуючих факторів.
Використання методів молекулярної біології дозволило визначити гени, відпові
дальні за нормальний розвиток. Картування геному людини дає інформацію про
позицію багатьох із цих генів, а подальший аналіз дозволяє виявити їх мутації. Ці
дані дозволяють розшифрувати роль окремих генів та їх мутацій у розвитку різних
клінічних синдромів і захворювань (табл. 5.1).
Окрім виникнення природжених вад, дефектні гени зумовлюють значну кількість
природжених порушень метаболізму
. Ці хвороби (фенілкетонурія, гомоцистинурія
Розділ 5. Репродуктивна генетика...