Упрощенная HTML-версия
16
Акушерство і гінекологія. Том 1
розробляв проблеми оперативного акушерства, знеболювання в акушерстві і гінеко
логії, лікування пізніх гестозів, післяпологових гнійно септичних захворювань, ви
дав підручник, що й досі користується великою популярністю у студентів та прак
тичних лікарів.
Заслуги академіка Леоніда Семеновича Персіанінова полягають у розробці про
блем акушерського травматизму, фізіології та патології скоротливої діяльності мат
ки та, особливо, у становленні вітчизняної перинатології (діагностика та лікування
гіпоксії плода та асфіксії новонародженого). За цикл робіт з перинатології Л. С. Пер
сіанінов був удостоєний Державної премії СРСР. Він був віце президентом Міжна
родної асоціації акушерів гінекологів.
Значна роль у становленні перинатології (з 60 х років ХХ ст.) як самостійної на
укової дисципліни належить відомим працям П. К. Анохіна та його учнів (30 ті роки)
щодо функціональних систем організму; І. А. Аршавського щодо «домінанти вагіт
ності». П. Г. Свєтлов, В. І. Бодяжина розробляли проблему критичних періодів емб
ріогенезу; петербурзькі вчені Н. Л. Гармашева та Н. М. Константинова — фундамен
тальні проблеми перинатальної медицини.
До Київської школи акушерства і гінекології належав Микола Вітольдович Шу
варський (1860–1922). Широке визнання дістали його праці про штучне запліднен
ня, міому матки при вагітності, дослідження ускладнень у третьому періоді пологів,
опис проходження плаценти та її побудови.
Особлива роль у розвитку медицини в Україні, і зокрема в Одесі, належить ви
датному ученому Миколі Івановичу Пирогову, який під час своєї роботи попечите
лем Одеського навчального округу (1856–1858) клопотав перед урядом про відкрит
тя медичного факультету на Півдні. 1 вересня 1900 р. ректор Новоросійського уні
верситету, професор Федір Никифорович Шведов прочитав першу лекцію на медич
ному факультеті. В 1920 р. медичний факультет був перетворений на медичну ака
демію, ректором якої став академік Данило Кирилович Заболотний, з часом його об
рано президентом академії наук України. З 1921 р. почав існувати самостійний Одесь
кий медичний інститут, ректором якого в 1923–1927 рр. був академік Левко Васильо
вич Громашевський.
Одним із організаторів родопомочі та гінекологічної допомоги в Одесі був Гри
горій Ілліч Гімельфарб (1857–1928). Значним внеском у розвиток гінекології стали
його праці «До питання про девіацію матки», «До клініки і лікування міом матки».
Удосконалюючи радикальну операцію видалення матки за Вертгеймом, він знизив
смертність до 2 %. Володіючи широкими знаннями в галузі патології, анатомії та ла
бораторної техніки, Гімельфарб створив патолого анатомічний музей та організував
першу лабораторію.
У 1905 р. медичним факультетом Новоросійського університету на посаду профе
сора кафедри акушерства і жіночих хвороб був обраний випускник Петербурзької
військово медичної академії, учень професора О. І. Лебедєва, Всеволод Миколайо
вич Орлов (1866–1927). Під його керівництвом акушерсько гінекологічна клініка в
Одесі завдяки масштабам оперативної діяльності і наслідкам хірургічного втручан
ня одразу посіла чільне місце серед передових лікувальних установ. Сюди почали
приїжджати лікарі для вдосконалення знань і досвіду. В клініці професора Орлова
почали застосовувати кетгутові лігатури замість шовкових, суворо дотримувалися
правил асептики. Велику увагу він приділяв грязелікуванню та іншим фізичним ме
тодам в терапії запальних захворювань; використовував рентгенотерапію і радіоте
рапію. В. М. Орлов одночасно працював директором Одеського міського пологового
будинку (1907), де установив обов’язкове чергування студентів старших курсів і всіх
лікарів, які працювали в його клініці. Маючи величезну акушерську практику (до 5000
пологів на рік), яка була результатом його широкої популярності в Одесі та за її ме