Упрощенная HTML-версия
17
жами, він випускав добре підготовлених практичних лікарів. Орлов організував полі
клініку з постійним чергуванням ординатора, акушера і двох студентів останнього
курсу для безплатного, за першим викликом, подання акушерської допомоги роділлі
вдома. Це були перші паростки сімейної медицини. У разі потреби консультації в цій
клініці проводив асистент. За ініціативою професора В. М. Орлова в 1927 р. в Одесі
було створено наукове товариство акушерів гінекологів.
Працівники кафедри В. М. Орлова приват доценти Г. І. Томсон і Ф. В. Букоємсь
кий були обрані професорами Одеських вищих жіночих курсів, а потім Одеського
медінституту. Його учні очолили кафедри акушерства і жіночих хвороб: В. Д. Брандт
— у Харкові, Б. К. Гогоберідзе — у Тбілісі, Г. Ф. Цомакіон — у Дніпропетровську.
Завідувачами кафедр акушерства і гінекології в Одеському медичному інституті
були професори В. М. Массен (1902–1904), В. М. Орлов (1905–1927), Ф. В. Букоєм
ський (1920–1922), Г. І. Томсон (1928–1929), Г. Ф. Цомакіон (1930–1939), Г. К. Жи
ватов (1936–1948), Б. К. Гогоберідзе (1940–1941), А. М. Агаронов (1945–1954),
О. Є. Нудольська (1952–1953), Н. П. Верхацький (1953–1958), О. І. Малінін (1954
—1965), Я. В. Куколєв (1959–1971), У. Й. Біжан (1972–1983.), І. М. Рембез (1965 —
1968), В. А. Соляник Шилейко (1968–1990), О. О. Зелінський, В. Ф. Нагорна, В. М.
Запорожан (з 1986 р.).
Видатним представником української школи акушерів гінекологів був прослав
лений хірург, талановитий діагност, професор Київського інституту удосконалення
лікарів Григорій Федорович Писемський (1862–1937). З написаних ним понад 60 на
укових праць найбільш відомими є анатомічні дослідження про іннервацію матки,
монографія про дермоїди черевних стінок, роботи з оперативної гінекології. Писемсь
кий був редактором журналів «Українські медичні вісті», «Вопросы онкологии»,
ініціатором відкриття в Києві першої жіночої консультації для вагітних, створення
колгоспних пологових будинків. У його клініці вперше в акушерсько гінекологічній
практиці в Україні здійснено переливання донорської крові.
Після Г. Ф. Писемського кафедру акушерства і гінекології Київського медичного
інституту очолив професор О. І. Крупський. Під його керівництвом розширилася
клінічна база, була створена біохімічна лабораторія. З 1936 р. почали існувати дві ка
федри акушерства і жіночих хвороб: на лікувальному і педіатричному факультетах.
Одним із основоположників акушерства в Україні був професор Київського ме
дичного інституту Феодосій Онисимович Соколов (1870–1942). Його докторська
дисертація «Про сольове вливання як метод лікування після гострих крововтрат» ста
ла основою теоретичних положень щодо впливу трансфузії крові на організм. Нау
кові положення Соколова сприяли подальшому вивченню проблем трансфузії крові
та її замінників. Широко відомими були праці Соколова «Про лікування септичного
аборту», «Консервативне лікування міом». Маючи величезний досвід наукової і прак
тичної роботи, він брав найдіяльнішу участь у роботі установ Охматдиту в Україні.
З 1938 по 1958 р. кафедру акушерства і гінекології № 1 лікувального факультету
Київського медичного інституту очолив професор, член кореспондент АН України
Олександр Юхимович Лур’є, який був головним акушером гінекологом Мінздраву
УРСР. Він запропонував проводити аналіз материнської смертності (материнські ле
тальні комісії), що мало велике значення для підвищення якості родопомочі. Його
ім’я тісно пов’язане з масовим знеболюванням пологів (1935 р.), за що він був удос
тоєний Державної премії. Почалася розробка для периферійних акушерів гінекологів
єдиних положень з найважливіших питань акушерства (вузький таз, кесарів розтин,
акушерські кровотечі тощо). Досвід України поширювався по всіх республіках Ра
дянського Союзу. Збільшилася кількість ліжок оперативної гінекології, були відкриті
відділення гінекологічної онкології, септичної гінекології, патології вагітності; у вик
ладанні акушерства і гінекології більше уваги почали приділяти практичним занят
Вступ