Упрощенная HTML-версия
209
Розділ 7. Репродуктивна фізіологія
Жовте тіло вагітності.
Тривалість функції жовтого тіла вагітності залишається
предметом численних досліджень. Протягом нефертильного яєчникового циклу жов
те тіло продукує прогестерон у значній кількості лише протягом близько 1 тиж.
Пізніше, в наступні 5–6 днів нефертильного яєчникового циклу, секреція прогесте
рону жовтим тілом знижується. Пік секреції прогестерону спостерігається на 12–
14 й день після овуляції.
Секреція прогестерону.
Одночасно з імплантацією бластоцисти жовте тіло менст
руації під дією hCG та, можливо, інших факторів, які продукуються бластоцистою,
«рятується». Синтез прогестерону продовжується, але на відносно короткий термін
– близько 8 тиж (менструальний вік), що є необхідним для підтримання вагітності.
Пізніше основним місцем синтезу прогестерону стає синцитіотрофобласт, а продук
ція прогестерону жовтим тілом вагітності між 6 і 8 м тижнями поступово зменшуєть
ся. Інколи, при видаленні жовтого тіла (у зв’язку з кровотечею) до 10 тиж вагітності,
останню можна підтримати шляхом внутрішньом’язового введення 150 мг 17 окси
прогестерону капронату. Між 8 та 10 м тижнями прогестерон призначають лише під
час хірургічного втручання. Між 6 та 8 тиж вагітності може бути потреба у повтор
ному введенні прогестерону через 1 тиж після операції.
Роль плода у сприйнятті матір’ю напівчужорідного продукту концепції.
Під час
імплантації або відразу після неї експресія антигенів головного комплексу гістосум
існості
(HLA)
пригнічується екстраембріональною фетальною тканиною трофоблас
том, яка безпосередньо контактує з материнськими тканинами. Це може бути
найбільш важливим механізмом, завдяки якому бластоциста, ембріон і плід набува
ють імунологічної сприйнятливості материнськими тканинами. Трофобласт утворює
безперервне кільце навколо ембріона таким чином, що за нормальних обставин ма
теринські тканини ніколи не мають прямого контакту з кров’ю та іншими тканина
ми ембріона і плода.
Роль плода в ендокринних змінах під час вагітності.
Гормональні зміни під час ва
гітності у людини за своєю кількістю та вираженістю є неперевершеними і незрівнян
ними в ендокринології та ендокринній патології і включають всі компоненти ембрі
офетоплацентарних функцій без винятку. Концептус (бластоциста, ембріон, плід)
бере активну участь в ендокринній відповіді при вагітності. Синтез естрогенів під
час вагітності відбувається шляхом ароматизації в плаценті С
19
стероїдів, які, в свою
чергу, продукуються наднирковими залозами плода. Масивна кількість прогестеро
ну виробляється синцитієм з материнського холестеролу ліпопротеїдів низької
щільності (ЛНЩ). Гідроліз в плаценті ефірів холестеролу ЛНЩ вивільнює есенці
альні жирні кислоти, а гідроліз ліпопротеїдів ЛНЩ — вільні амінокислоти, включа
ючи есенціальні амінокислоти.
Прогестерон, який синтезується синцитієм, конвертується в дезоксикортикосте
рон, потенційний мінералокортикостероїд ненадниркового походження у матері та
плода. Плацентарний прогестерон, що секретується материнською частиною, також
має непряму дію і сприяє зростанню синтезу ангіотензину ІІ, стимулюючого секре
цію альдостерону наднирковими залозами матері в 20 і більше разів порівняно з не
вагітними жінками та чоловіками. Зростання продукції мінералокортикоїдів (альдо
стерону і дезоксикортикостерону) є важливим для адекватного збільшення об’єму
крові при вагітності. Всі ці ендокринні зміни, як і багато інших, зазнають впливу пло
дових тканинних гормонів під час нормальної вагітності у людини.
Плацентарний розподіл живильних речовин.
Плодовий ворсинчастий синци
тіотрофобласт є надзвичайно важливим для екстракції та розподілу есенціальних еле
ментів і живильних речовин з материнської крові. Так, наприклад, у вагітної з тяж
кою залізодефіцитною анемією гематокрит плода буде нормальним («паразитування»