Упрощенная HTML-версия
216
Акушерство і гінекологія. Том 1
Після 12 тиж вагітності матка збільшується так, що виходить за межі таза. При
подальшому збільшенні матка контактує з передньою черевною стінкою, переміщує
кишки догори і в бік і майже досягає печінки. Наприкінці вагітності при вертикаль
ному положенні жінки поздовжня вісь матки збігається з віссю площини входу в таз.
При горизонтальному положенні вагітної матка лежить на хребтовому стовпі та при
леглих до нього аорті і нижній порожнистій вені. Підняття матки в черевну порож
нину звичайно супроводжується її декстроротацією у зв’язку з присутністю в лівій
половині живота ректосигмоїдного відділу товстої кишки.
Скорочення матки.
Починаючи з І триместру вагітності, в матці відбуваються нере
гулярні скорочення, які звичайно є неболючими. У ІІ триместрі ці скорочення мож
на виявити при бімануальному дослідженні. Вони вперше були описані у 1872 р. Брек
стоном Гіксом
(J. Braxton Hicks)
, і тому дістали назву скорочень Брекстона Гікса. Ці
скорочення є непередбачуваними і спорадичними; вони звичайно аритмічні, з інтен
сивністю 5–25 мм рт. ст. Але протягом останніх 1–2 тиж перед пологами скорочен
ня Брекстона Гікса можуть виникати через кожні 10–20 хв з деяким ступенем ритм
ічності і дискомфорту («фальшиві» пологи).
Матково?плацентарний кровотік.
Постачання плода найбільш важливими для ро
сту і метаболізму речовинами, так як і виділення продуктів метаболізму, залежить від
адекватної перфузії міжворсинчастого простору плаценти. Плацентарна перфузія за
лежить від кровотоку через маткові та яєчникові артерії. Матковий кровотік збіль
шується з 2 % у невагітних до 10 % у терміні пологів і досягає 450–650 мл/хв. Зрос
тання маткового кровотоку зумовлене вазодилатацією і збільшенням кількості судин.
Під час маткових скорочень інтенсивністю 50 мм рт. ст. швидкість маткового крово
току зменшується на 60 %, тимчасом як кровотік у пупковій артерії плода не зазнає
значних змін.
Катехоламіни
(епінефрин і норепінефрин) зменшують плацентарну перфузію.
Протягом нормальної вагітності судини матково плацентарного комплексу набува
ють резистентності до дії
ангіотензину ІІ,
що не відбувається при вагітності, ус
кладненій прееклампсією. Важливу роль у підтримці матково плацентарного кро
вотоку і тонусу судин відіграє
оксид азоту,
який ще називають релаксуючим фак
тором ендотеліального походження
(endothelium?derived relaxing factor, EDRF)
. Ок
сид азоту є потенційним вазодилататором. Він виробляється клітинами ендотелію
судин і пригнічує агрегацію тромбоцитів та їх адгезію до ендотеліоцитів. Синтез
оксиду азоту відбувається в клітинах ендотелію маткових, пупкових судин, амніо
тичного епітелію і клітин Вартонових драглів. Кількість оксиду азоту, що вироб
ляється ендотелієм, а також чутливість до нього гладких м’язів зменшуються при
прогресуванні вагітності.
Шийка матки.
Протягом вагітності спостерігається прогресуюче розм’якшення і
ціаноз шийки матки, починаючи з 5 тиж після запліднення. Ці зміни пояснюються
збільшенням васкуляризації та набряком шийки, а також гіпертрофією і гіперплазією
шийкових залоз. Хоча шийка матки має деяку кількість м’язових волокон, основним
її компонентом є сполучна тканина. Шийка матки зазнає перебудови колагенвміщу
ючої сполучної тканини і досягає 12 разового зменшення механічної резистентності
в терміні пологів.
Епітелій ендоцервіксу може переміщуватися на екзоцервікс за рахунок проліфе
рації ендоцервікальних залоз, тому він є дуже чутливим до мінімальної травми і може
кровоточити навіть при взятті мазків. Протягом вагітності має місце естрогензалеж
на проліферація базальних клітин близько плоскоклітинно циліндричного з’єднан
ня, що може вплинути на характер цитологічної картини шийки матки.
Щільна слизова пробка закриває шийковий канал з перших днів вагітності. Пе
ред початком пологів спостерігається виділення так званої «слизової пробки» з цер