Упрощенная HTML-версия
221
Розділ 8. Адаптація організму жінки...
метра на 1–2 см, збільшенні підреберного кута з 70 до 100–110
°
, піднятті діафрагми
на 3–4 см і збільшенні її екскурсії.
Дихальний об’єм (ДО) легенів зростає протягом вагітності на 30–40 %, хоча за
гальна місткість легенів зменшується на 5 % внаслідок підняття діафрагми. Зростан
ня дихального об’єму призводить до зменшення резервного об’єму видиху на 20 %.
Хвилинна вентиляція збільшується на 30–40 %, що призводить до зростання альве
олярного та артеріального парціального напруження кисню (РО
2
) і зменшення пар
ціального напруження вуглексилого газу РСО
2
(РСО
2
зменшується з 40 мм рт. ст. до
вагітності до 30 мм рт. ст. в терміні 20 тиж гестації.) Прогестероніндуковані зміни
(дія прогестерону на дихальні центри) призводять до збільшення градієнта СО
2
між
матір’ю і плодом. Частота дихання збільшується, 60–70 % жінок можуть відчувати
задишку, можливо, вторинно у зв’язку зі зменшенням РСО
2
в артеріальній крові, зро
станням ДО і зменшенням загальної місткості легенів. Внаслідок зменшення РСО
2
і
зростання РО
2
в артеріальній крові розвивається легкий респіраторний алкалоз, що
може також зменшувати толерантність до фізичних навантажень.
Шлунково–кишковий тракт
Нудота і блювання зустрічаються більш ніж у 70 % вагітних у І триместрі («ран
кова нудота і блювання»), хоча можуть виникати в будь який час протягом дня. Ці
симптоми пов’язані зі зростанням рівнів естрогенів, прогестерону та хоріонічного го
надотропіну та їх впливом на релаксацію м’язів шлунка; вони звичайно самостійно
зникають у 14–16 тиж вагітності. Інколи може розвиватися
надмірне блювання вагі?
тних,
яке призводить до дегідратації, втрати маси тіла, ацидозу, дисбалансу елект
ролітів і потребує стаціонарної допомоги. Протягом вагітності збільшується час спо
рожнення шлунка і зменшується тонус шлунково стравохідного сфінктера. Ці зміни
сприяють розвитку шлунково стравохідного рефлюксу і, в комплексі зі зниженням
тонусу стравоходу, можуть викликати
слинотечу;
рН слини стає більш кислою, що
призводить до подразнення шкіри.
Розширення та зниження тонусу жовчного міхура, збільшення залишкового об’є
му жовчі та підвищений рівень холестеролу у вагітних сприяють холестазу та каме
неутворенню. Зростає рівень холестерину, активність лужної фосфатази; зменшуєть
ся вміст альбуміну у сироватці крові. Зменшення концентрації альбуміну в комбінації
з деяким підвищенням рівня глобулінів призводить до зменшення альбумін глобулі
нового коефіцієнта, як при деяких захворюваннях печінки. Активність аспартатамі
нотрансферази (АСТ), аланінамінотрансферази (АЛТ) і гаммаглутамілтрансферази
(ГГТ), а також рівень білірубіну не змінюються або дещо знижуються порівняно з
такими у невагітних. Зменшення тонусу і рухливості товстої кишки сприяє збільшен
ню реабсорбції води і запорів.
Збільшення матки також спричинює підвищення венозного тиску в прямій кишці,
що сприяє розвитку геморою у вагітних.
Сечовивідна система
Протягом вагітності розміри нирок збільшуються, сечовід розширюється, що може
сприяти розвитку пієлонефриту. Пов’язана з впливом прогестерону дилатація нир