Упрощенная HTML-версия
223
Розділ 8. Адаптація організму жінки...
логічної втрати заліза. Але, як вже було зазначено, рівень плодового гемоглобіну є
стійким, незалежно від гемоглобіну матері (потреби плода задовольняються «завж
ди, в першу чергу і будь якою ціною»).
Сприятливий наслідок вагітності прямо залежить від адекватного збільшення об’є
му плазми. Об’єм плазми збільшується пропорційно масі плода при двійнятах; він
зменшується при прееклампсії, затримці внутрішньоутробного розвитку плода та в
разі наявності більш ніж двох плодів. Загальна кількість води в організмі вагітної зрос
тає до 6–8 л, з яких 4–6 л становить позаклітинна рідина. Швидкість осідання еритро
цитів (ШОЕ) зростає.
Імунна система.
Кількість лейкоцитів протягом вагітності зростає в середньому
до 10,5 млн/мл (від 6 до 16 млн/мл). Стрес протягом пологів може призводити до
зростання кількості лімфоцитів понад 20 млн/мл. вагітність супроводжується при
гніченням численних гуморальних і клітинно опосередкованих імунних реакцій, що
спрямовано на пристосування організму вагітної до «напівчужорідного» плода. Змен
шується вміст антивірусних антитіл, що певною мірою пов’язано з гемодилюцією.
Кількість автоантитіл звичайно не змінюється. Присутній у тканинах і рідинах пло
да
α
інтерферон часто не визначається в материнській крові. Хемотаксис поліморф
ноядерних лейкоцитів та їх адгезивні функції звичайно пригнічуються, починаючи
з ІІ триместру вагітності. Зростає активність лужної фосфатази лейкоцитів,
збільшується вміст С реактивного білка плазми крові та факторів комплементу С
3
і
С
4
, переважно в ІІ та ІІІ триместрах вагітності.
Система коагуляції крові.
Спостерігається незначне зменшення кількості тромбо
цитів, можливо, вторинно, внаслідок збільшення об’єму плазми та периферичної де
струкції тромбоцитів. У 7–8 % пацієнток кількість тромбоцитів може зменшуватися
до 150–100 млн/мл. Зниження кількості тромбоцитів <100 млн/мл вважається па
тологічним і потребує додаткового обстеження.
Вагітність є гіперкоагуляційним станом. Ризик тромбоемболічних ускладнень зро
стає в 2 рази під час вагітності і в 5,5 разу — після пологів. У вагітних із тромбоембо
лічними ускладненнями в 15–20 % випадків спостерігається дефіцит антикоагулянтів
— антитромбіну ІІ, протеїнів С і S. Рівень фібриногену (фактор І) зростає на 50 % і
досягає 4–5 г/л, що призводить до збільшення концентрації продуктів деградації
фібриногену та факторів VII, VIII, IX, X. Але рівень протромбіну (фактор ІІ), фак
торів V і ХІІ, час згортання крові та час кровотечі не зазнають суттєвих змін. Підви
щений ризик тромбоемболічних ускладнень під час вагітності може також мати зв’я
зок зі зростанням венозного стазу і ушкодженням ендотелію судин.
Ендокринна система
Гіпофіз.
Гіпофіз під час вагітності збільшується на 135 %. Це може призводити до
стиснення
chiasma opticum
зі зменшенням полів зору, але в більшості випадків зміни
зору під час вагітності є мінімальними. Гіпофіз не відіграє вирішальної ролі в
підтримці вагітності. При видаленні гіпофіза вагітність успішно завершується за умо
ви адекватного призначення глюкокортикоїдів, тиреоїдних гормонів і вазопресину.
Гормон росту.
Протягом І триместру вміст гормону росту в сироватці крові та ам
ніотичній рідині не відрізняється від його рівня у невагітних (0,5–7,5 нг/мл). Сиро
ватковий рівень його зростає до досягнення плато в терміні 28 тиж (14 нг/мл). В ам
ніотичній рідині його рівень є максимальним у 14–15 тиж і поступово знижується
після 36 тиж. Після пологів рівень гормону дещо зростає, але є нижчим, ніж у ІІІ три
местрі.
Пролактин.
Рівень пролактину протягом вагітності зростає в 10 разів (до 150 нг/мл)