Упрощенная HTML-версия
327
вання дисфункції матки у жінок, які ще
не вступили в активну фазу пологів.
Основні положення щодо лікування
дисфункції матки такі:
1) усвідомлення того, що уповільнен
ня пологів призводить до зростання пери
натальної захворюваності та смертності;
2) застосування стимуляції пологів
шляхом внутрішньовенного введення ок
ситоцину при підтвердженні діагнозу
дисфункції матки («слабкості пологової
діяльності»);
3) при неефективності пологової сти
муляції окситоцином надавати перевагу
кесаревому розтину порівняно з накла
данням «високих» акушерських щипців.
Рейнолдс і співавт. у 1948 р. довели,
що нормальні пологи характеризуються
градієнтом міометральної активності і ма
ють найбільшу силу і тривалість у дні мат
ки (домінанта дна матки) і зменшуються
у напрямку від дна до рогів, тіла і шийки
матки
(потрійний низхідний градієнт).
Крім градієнта активності, існує часова
диференціація початку скорочень дна,
тіла і нижнього сегмента матки.
У 1950 р. Монтевідео було визначено,
що нижня межа сили скорочень матки,
яка є достатньою для розкриття шийки
матки, становить 15 мм рт. ст. Гендрікс і
співавт. (1959) встановили, що інтен
сивність ефективних спонтанних скоро
чень матки досягає 60 мм рт. ст. За цих
обставин було виділено два типи дис
функції матки — гіпотонічна (найбільш
часта) і гіпертонічна.
Вітчизняні акушери гінекологи вико
ристовують таку класифікацію аномалій
пологової діяльності:
Розділ 14. Ускладнення пологів...
Рис. 14.3.
Зміни пологових шляхів
А
— єдиний пологовий канал:
1
— активний сегмент матки;
2
— пасивний
сегмент;
3
— рівень внутрішнього зіва;
4
—
рівень зовнішнього зіва;
5
— шийка матки:
6
—
піхва
Б
— матка на початку (І) і наприкінці (II)
періодів пологів:
1
— зовнішній зів;
2
— внут
рішній зів;
3
— контракційне кільце;
4
— актив
ний сегмент матки;
5
— пасивний сегмент
1
2
3
4
5
6
3
2
І
4
5
2 1
3
ІІ
А
Б