Упрощенная HTML-версия
358
Акушерство і гінекологія. Том 1
спробі індукції пологів. Індукція пологів є методом вибору у випадку сприятливого
стану шийки матки і досягнення зрілості легенів плода, що підтверджується об’єктив
ними методами дослідження, наприклад визначенням співвідношення лецитин/
сфінгомієлін в амніотичній рідині, одержаній шляхом амніоцентезу. Але в будь яко
му разі частота кесаревого розтину залишається стабільно високою. Оперативне
піхвове розродження (акушерські щипці та вакуум екстракція) не показані у зв’язку
з підвищеним ризиком дистоції плечиків і пологової травми.
Порушення об’єму амніотичної рідини
Походження амніотичної рідини
в І триместрі гестації остаточно не визначено.
Існують дві найбільш популярні теорії виникнення амніотичної рідини:
1) транссудація материнської плазми через хоріон/амніон;
2) транссудація плазми плода через шкіру плода до початку її кератинізації.
У ІІ триместрі амніотична рідина є продуктом плодової сечі та легеневої рідини.
Об’єм навколоплідних вод визначається балансом між продукцією і резорбцією ріди
ни плодом. Резорбція забезпечується ковтанням рідини плодом і переходом її через
плодові оболонки у материнський кровотік.
Наприкінці вагітності легені плода утворюють 300–400 мл легеневої рідини за
день. Ця рідина допомагає розширенню і росту легенів. Протягом пологів кількість
легеневої рідини зменшується і під впливом дії гормонів відбувається підготовка до
переходу на спонтанне дихання.
Сеча плода складається переважно з амніотичної рідини. Напередодні пологів плід
виробляє близько 400–1200 мл сечі на день, що залежить від зрілості нирок плода.
Сеча плода в нормі є гіпотонічною по відношенню до плазми крові плода та матері.
Резорбція амніотичної рідини відбувається в більшій мірі за рахунок ковтання її
плодом. У кінці вагітності плід ковтає 200–500 мл амніотичної рідини за день, пере
важно протягом активного сну. Деяка кількість амніотичної рідини проходить через
оболонки з порожнини матки до плодових плацентарних судин.
Об’єм амніотичної рідини досягає максимуму, збільшуючись з 250 до 800 мл між
16 і 32 м тижнями гестації, і має значні індивідуальні варіації. Цей об’єм амніотич
ної рідини зберігається до 36 тиж і зменшується до 500 мл близько 40 го тижня. Ба
ланс амніотичної рідини підтримується шляхом продукції сечі нирками плода, утво
рення легеневого секрету, резорбції навколоплідних вод при заковтуванні їх плодом,
обміну речовин між плодовими оболонками і плацентою. Розлади будь якої з цих
функцій можуть призвести до патологічних змін об’єму амніотичної рідини.
Для визначення об’єму амніотичної рідини використовують ультразвукове дослі
дження. Для об’єктивізації оцінки кількості навколоплідних вод
використовують
індекс амніотичної рідини (ІАР).
Його вираховують у такий спосіб: живіт матері умов
но поділяють на 4 квадранти, визначають величину вертикального стовпа амніотич
ної рідини в кожному квадранті, виражену в сантиметрах, і складають одержані зна
чення. Для оцінки кількості навколоплідних вод при багатоплідній вагітності вимі
рюють величину найбільшого вертикального стовпа навколоплідних вод. При змен
шенні індексу амніотичної рідини (ІАР) < 5 см, або зменшенні найбільшого верти
кального стовпа < 1 см, діагностують маловоддя (олігогідрамніон); при збільшенні
ІАР
≥
25 см, або найбільшого вертикального стовпа > 8 см, діагностують
багатовод!
дя
(полігідрамніон).