Упрощенная HTML-версия
365
ну антенатальної смерті встановити неможливо, її звичайно вважають пов’язаною з
патологію пупкового канатика. Затримка мертвого плода в матці протягом 3–4 тиж
призводить до вторинної гіпофібриногенемії (коагулопатії споживання) внаслідок ви
ділення тромбопластичних субстанцій з тканин плода. В деяких випадках розвиваєть
ся синдром дисемінованої внутрішньосудинної коагуляції крові або її дисемінованого
внутрішньосудинного згортання (ДВЗ синдром).
Діагностика
. В І половині вагітності внутрішньоутробну смерть плода (
missed
abortion)
можна запідозрити при відсутності темпів росту матки, зникненні ознак і
симптомів вагітності. Діагноз підтверджується при ультразвуковому дослідженні та
визначенні рівня ХГЛ. Після 20 тиж гестації про смерть плода може свідчити зник
нення його рухів, відсутність збільшення висоти дна матки, що уточнюється під час
ультразвукової діагностики.
Ведення пацієнток і розродження
. У разі внутрішньоутробної смерті плода важ
ливою є психологічна підтримка вагітної. Враховуючи ризик розвитку ДВЗ синдро
му при антенатальній смерті плода, оптимальним веденням таких пацієнток буде за
вершення вагітності (розродження) в оптимально короткі терміни. До 20 тиж гестації
виконують штучне переривання вагітності, після 20 тиж — індукцію пологів шляхом
застосування простагландинів або високих доз окситоцину. Дослідження причини
внутрішньоутробної смерті плода включають тести на наявність колагенових судин
них захворювань, антифосфоліпідного синдрому, гіперкоагуляційного стану, визна
чення каріотипу плода, титру антитіл до TORCH інфекцій (токсоплазмозу, красну
хи, цитомегаловірусу, герпесу та ін). Важливим є одержання даних аутопсії плода,
що може визначити етіологію АСП. Але в 90 % випадків причина внутрішньоутроб
ної смерті плода залишається невідомою.
Переношена вагітність
Переношена вагітність
— це вагітність, яка триває більше 42 тиж гестаційного віку
або більше 294 днів, рахуючи з першого дня останньої менструації. Частота перено
шеної вагітності коливається від 3 до 10 % випадків. Переношена вагітність зали
шається складною акушерською проблемою, тому що супроводжується зростанням
ризику макросомії плода, маловоддя, аспірації меконія, антенатальної смерті плода і
синдрому перезрілості новонародженого. Ризик для матері при переношеній вагіт
ності зростає у зв’язку з майже дворазовим збільшенням частоти кесаревого розтину
та макросомії плода. Численні дослідження свідчать про суттєве зростання цих ус
кладнень при збільшенні терміну вагітності понад 40–41 тиж.
Етіологія.
Найбільш частою причиною переношування вагітності є неправильне
визначення гестаційного віку плода; отже, визначення точного гестаційного віку є
ключовим моментом у діагностиці переношеної вагітності. У зв’язку з тим, що фізіо
логічні основи початку пологової діяльності точно не встановлені, механізм перено
шування вагітності також залишається невідомим. Більшість дослідників вважають,
що зменшення рівня естрогенів сприяє переношуванню вагітності. Визначені деякі
стани плода, які асоціюються з переношуванням вагітності, а саме: аненцефалія,
гіпоплазія надниркових залоз, відсутність гіпофіза у плода.
Діагностика.
Як уже зазначалося, діагностика переношеної вагітності базується на
точному визначенні гестаційного віку плода. Помилка у визначенні гестаційного віку
при ультразвуковому дослідженні в кінці вагітності може становити 3 тиж. Отже, діаг
Розділ 15. Плодові ускладнення...