Упрощенная HTML-версия
370
Акушерство і гінекологія. Том 1
кількості введеної рідини є обов’язковим. Ніфедипін та індометацин також можуть
бути ефективними. Для профілактики респіраторного дистрес синдрому в терміні
вагітності 24–34 тиж застосовують кортикостероїди (дексаметазон, бетаметазон
тощо). У близнят зрілість легенів звичайно досягається дещо раніше, ніж при од
ноплідній вагітності (близько 32 тиж). З метою дослідження зрілості легенів вико
ристовують амніоцентез і визначення співвідношення лецитин/сфінгомієлін у навко
лоплідних водах. При дискордантному розвитку близнят проводять амніоцентез
більшого плодового міхура (у плода з затримкою розвитку зрілість легенів звичайно
досягається раніше).
Трансфузійний синдром близнят (синдром близнюкової трансфузії, фетофетального
кровообігу).
Внаслідок утворення судинних анастомозів у спільній плаценті один з
близнюків стає донором і має дефіцит ОЦК, другий — реципієнтом і має неадекват
не збільшення ОЦК. У плода реципієнта розвивається гіперволемія, кардіомегалія,
гломерулотубулярна гіпертрофія, набряк, асцит, багатоводдя; у плода донора має
місце гіповолемія, ЗВУР і маловоддя (див. рис.15.3). У зв’язку зі збільшенням ризи
ку цього синдрому у монохоріальних діамніотичних близнят виконують серію ульт
развукових досліджень, оцінку об’єму амніотичної рідини і темпів росту плодів кожні
2 тиж.
Лікування
трансфузійного синдрому близнят у тяжких випадках є пріоритетом
фетоскопічної хірургії — виконується лазерна коагуляція судинних анастомозів пла
центи. Вивчається методика селективного фетоциду меншого з близнят шляхом ок
люзії пупкового канатика.
Розродження.
Термін і метод розродження обираються індивідуально. При моно
зиготних близнятах розродження виконують не пізніше ніж у 34 тиж шляхом кеса
ревого розтину.
При дизиготних близнятах час і метод розродження залежать від багатьох фак
торів, одним із найважливіших з них є передлежання двійнят. Існує 4 основні варі
анти передлежання близнят: обидва в потиличному (40 %), І плід у потиличному,
ІІ — в тазовому або обидва в тазовому (40 %), а також І плід в тазовому, ІІ — у поти
личному.
Якщо обидва плоди знаходяться в потиличному передлежанні, можлива спроба
піхвових пологів або кесарів розтин за стандартними показаннями. Піхвове розро
дження слід проводити в операційній, яка оснащена всім необхідним обладнанням
як для кесаревого розтину, так і для піхвових операцій, а також неонатальної реані
мації. Проводять електронний моніторинг ЧСС обох плодів, внутрішньовенну інфу
зію ізотонічних розчинів, оксигенотерапію матері. Пологи можуть ускладнитися сла
бістю пологової діяльності (гіпотонічною дисфункцією матки), прееклампсією, по
рушенням передлежання плодів, випадінням пупкового канатика, передчасним відша
руванням плаценти, гострою гіпоксією плодів, післяпологовою кровотечею.
Алгоритм ведення піхвових пологів при потиличному передлежанні обох плодів
включає такі моменти:
1) протягом пологів проводять моніторинг ЧСС обох плодів, уникають положен
ня роділлі на спині, проводять інфузію ізотонічних розчинів і оксигенотерапію; об
межують медикаментозну аналгезію і анестезію;
2) виконують епізіотомію для зменшення компресії голівки плода, швидко пере
тинають пупковий канатик для обмеження втрати крові ІІ плодом через судинні ана
стомози;
3) після народження І плода проводять піхвове дослідження для виявлення мож
ливого випадіння пупкового канатика ІІ плода, а також уточнення його передлежання;
4) не розкривають плодовий міхур другого плода до вставлення його голівки; обе
режно натискають на дно матки для вставлення голівки, розривають плодовий міхур