Упрощенная HTML-версия
395
Лікування пієлонефриту.
У зв’язку з ризиком тяжких ускладнень пієлонефрит при
вагітності потребує термінової госпіталізації й активного лікування шляхом внутріш
ньовенної інфузії антибактеріальних препаратів широкого спектра дії (ампіцилін,
цефалоспорини) у сполученні з гентаміцином до нормалізації температури тіла і
ліквідації симптомів захворювання. Великі дози гентаміцину можуть чинити ототок
сичний ефект на плід. Після стабілізації стану пацієнтки інтенсивне лікування про
довжують ще протягом 24–48 год.
Бактеріальний вагіноз
Наводяться дані, що бактеріальний вагіноз сприяє зростанню ризику передчасного
розриву плодових оболонок при недоношеній вагітності, передчасних пологів і після
пологових інфекційних захворювань. Тому вважають, що вагітні з бактеріальним ва
гінозом підлягають додатковому бактеріологічному обстеженню і лікуванню для змен
шення ризику передчасних пологів, хоча існують докази, що непереносимість ліку
вання може також збільшувати ризик передчасних пологів у таких пацієнток.
Діагностика і лікування.
Симптомами бактеріального вагінозу є рідкі сіро зелені
вагінальні виділення з неприємним («рибним» запахом), хоча у багатьох вагітних за
хворювання може бути безсимптомним. Діагноз підтверджується за допомогою по
зитивного амінотесту, визначенням рН вмісту піхви 5–6, наявністю «ключових»
клітин або бактеріологічним дослідженням вагінальних виділень. Звичайно мікроб
ну картину представлено гарднерелою
(Gardnerella vaginalis)
, бактероїдами
(Bac!
teroides)
і мікоплазмами
(Mycoplasma hominis)
. З метою лікування призначають мет
ронідазол (вагінальний гель, супозиторії або орально 400–500 мг 2 рази на день), або
кліндаміцин (орально 600 мг 4 рази на день протягом 5 днів або вагінальний гель).
Контрольні аналізи виконують через 1–2 тиж після закінчення лікування.
Стрептокок групи В
Стрептокок групи В є частою причиною інфекцій сечових шляхів, хоріоамніоні
ту й ендометриту під час гестаційного періоду, а також неонатального сепсису. Хоча
сепсис є рідкісним ускладненням (2–3 на 1000 народжених живими), смертність но
вонароджених зі стрептококовим сепсисом досягає 25–50 % випадків. Стрептокок
групи В може спричинювати дві групи захворювань у новонароджених: ранню інфек
цію (септицемія) і пізню інфекцію (менінгіт). Обидві ці інфекції є найбільш части
ми у недоношених новонароджених, але можуть розвиватись і у доношених дітей.
Численні дослідження підтверджують високу безсимптомну колонізацію вагітних
стрептококами (10–30 % вагітних). Тому скринінг на стрептококову інфекцію у вагіт
них і своєчасне лікування дозволили зменшити частоту сепсису у новонароджених.
Хоча, з іншого боку, наводяться дані, що профілактичне застосування антибіотиків
сприяє зростанню випадків антибіотикорезистентності.
Діагностика і лікування.
Існує 2 стратегії щодо скринінгу і лікування інфекції, спри
чиненої стрептококом групи В:
1. Скринінг на стрептокок групи В шляхом бактеріологічного дослідження вагі
нальних виділень, матеріалу періанальної ділянки в терміні 35–37 тиж вагітності. При
позитивній культурі стрептококу групи В проводиться лікування шляхом внутріш
Розділ 18. Інфекційні захворювання...