Упрощенная HTML-версия
396
Акушерство і гінекологія. Том 1
ньовенного введення антибіотиків пеніцилінового ряду (пеніцилін G, ампіцилін) до
пологів.
2. Пацієнтки, яким не проводився скринінг на стрептокок групи В і які мають по
логи в терміні до 37 тиж гестації або безводний період понад 18 год після передчас
ного розриву плодових оболонок, лихоманку в пологах
≥
38 °С, або наявність в анам
незі стрептококової інфекції у новонароджених, також одержують лікування пені
циліном G або ампіциліном до розродження. При застосуванні ампіциліну частота
випадків антибіотикорезистентності є більшою.
Хоріоамніоніт
Хоріоамніоніт — інфекція плодових оболонок і амніотичної рідини. Хоріоамніоніт часто
асоціюється з передчасним розривом плодових оболонок, але він може розвиватись і при
цілому плодовому міхурі. Хоріоамніоніт є частим попередником неонатального сепсису з
високою летальністю, а також ендоміометриту та септичного шоку в матері.
Діагностика.
Класичними симптомами хоріоамніоніту є лихоманка матері, підви
щення рівня лейкоцитів у крові (лейкоцитоз), болючість матки при пальпації і тахі
кардія плода. Враховуючи, що ці симптоми можуть спостерігатись і при інших ус
кладненнях, діагноз хоріоамніоніту нерідко ставиться методом виключення. Підви
щення температури тіла може спостерігатися у жінок, які підлягають індукції пологів
шляхом призначення простагландинів або протягом епідуральної анестезії. Тахікар
дія плода може бути природженою або спричиненою
β
адреноміметиками, тому важ
ливими є попередні результати НСТ. Кількість лейкоцитів у вагітної збільшується
під час вагітності, на початку пологів, а також при призначенні кортикостероїдів.
«Золотим стандартом» діагностики хоріоамніоніту є проведення бактеріологічного
дослідження навколоплідних вод, які можна одержати шляхом амніоцентезу. Цим ча
сом можна провести аналіз амніотичної рідини на глюкозу, лейкоцити, білок і вико
нати бактеріоскопічне дослідження. Але чутливість цих тестів не перевищує 40–
70 %. У інфікованого плода може розвинутися синдром імунної відповіді, що при
зводить до виділення цитокінів. Тому найбільш чутливим методом діагностики хо
ріоамніоніту вважають рівень інтерлейкіну 6 (ІЛ 6) в амніотичній рідині.
Лікування.
При підозрі на хоріоамніоніт негайно застосовують внутрішньовенне
введення антибіотиків широкого спектра дії (цефалоспорини ІІ–ІІІ генерації, ампі
цилін, гентаміцин та кліндаміцин). Збудниками хоріоамніоніту звичайно є ті мікро
організми, які колонізують піхву і пряму кишку, в тому числі стрептокок групи В.
Іншим важливим етапом лікування є термінове розродження шляхом індукції пологів,
пологостимуляції або, при незадовільному стані плода, кесаревого розтину.
Внутрішньоутробні інфекції
Вірус простого герпесу
Вірус простого герпесу (ВПГ,
Herpes simplex virus
) — ДНК вміщуючий вірус, який
має 2 субтипи: ВПГ 1 і ВПГ 2. Генітальний герпес зазвичай спричинюється ВПГ 2,
але існують екстрагенітальні ВПГ 2 і генітальні ВПГ 1 інфекції. Пацієнтки з наяв