Упрощенная HTML-версия
404
Акушерство і гінекологія. Том 1
позиторіях. Орального призначення медикаментів намагаються уникати (посилення
блювотного рефлексу). В рідкісних випадках пацієнтки в тяжкому стані потребують
парентерального харчування протягом вагітності. При адекватній регідратації і хар
чуванні результати вагітності звичайно є добрими.
Гострий апендицит
при вагітності зустрічається з такою самою частотою, що і в
загальній популяції (1:1500 пологів). Діагноз апендициту при вагітності може бути
утрудненим, особливо в ІІ половині вагітності. Нудота, анорексія, помірний лейко
цитоз можуть сприяти помилковій діагностиці. Крім того, апендицит слід диферен
ціювати з гострою гінекологічною патологією (перекручування придатків матки, не
кроз міоматозного вузла). Так, запізніла діагностика апендициту наявна у 18 % паці
єнток у ІІ триместрі і в 75 % — у ІІІ триместрі. Під час вагітності очеревина перед
ньої черевної стінки пересуваєтся догори, що може сприяти появі вагального реф
лексу і генералізації болю. Апендикс у вагітних звичайно локалізується в типовому
місці. Частота розриву апендиксу у вагітних є дещо вищою (55 %), ніж середня. В
І половині вагітності може бути виконана лапароскопічна апендектомія.
Гострий панкреатит
ускладнює < 0,1 % вагітностей і розвивається переважно в
ІІІ триместрі, що пов’язано з підвищенням рівня тригліцеридів у плазмі крові. Гру
пу ризику становлять пацієнтки з холециститом, гіпертензією, алкоголізмом. Усклад
нення для матері можуть бути тяжкими і включають гіпотензію, гіпоглікемію, аци
доз, застійну серцеву недостатність, легеневі крововиливи. Материнська смертність
може сягати 10 %, перинатальна — 10–40 %.
Діагностика
базується на наявності нудоти, блювання, болю в епігастрії, що по
ширюється на ділянку спини і стає оперезуючим. Патогномонічною ознакою є підви
щення в крові активності амілази і ліпази, гіпокальціємія, але їх рівень не завжди
відповідає тяжкості захворювання.
Лікування
включає аналгезію, призначення спазмолітичних засобів, припинення
орального вживання їжі для зменшення секреції підшлункової залози, назогастраль
ну аспірацію, внутрішньовенну гідратацію, антибактеріальну терапію введення пре
паратів інгібіторів фібринолізу (гордокс, контрикал). Потреба в хірургічному ліку
ванні виникає рідко.
Звичайно проводять вагінальне розродження з профілактикою кровотечі в поло
гах.
Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки
в 20–25 % випадків може
загострюватися під час вагітності, що супроводжується болем в епігастрії, пов’яза
ним з вживанням їжі, що зменшується після блювання, вживання лужних розчинів,
а також диспептичними розладами (нудота, відригування, метеоризм). Діагностика
базується на даних фіброгастроскопії, дослідження базальної секреції шлунка. Ліку
вання включає призначення відповідної дієти, антацидних і в’яжучих препаратів,
спазмолітиків, холінолітиків.
Гострий холецистит і холедохолітіаз
за відсутності ефекту від консервативного
ведення (внутрішньовенна інфузійна, антибактеріальна терапія, припинення ораль
ного прийому їжі та препаратів) підлягають оперативному лікуванню. Лапароскопіч
не хірургічне втручання є методом вибору в І половині вагітності. Лапароскопія змен
шує операційну травму, маніпуляції з маткою, скорочує відновний період і повернен
ня до звичайної дієти, отже, зменшує ризик передчасних пологів порівняно з відкри
тою хірургією. При загрозі передчасних пологів у післяопераційному періоді реко
мендують токоліз
β
адреноміметиками.
Оцінку стану плода
у разі необхідності оперативного втручання звичайно прово
дять безпосередньо до і відразу після оперативного втручання. В ІІІ триместрі вагіт
ності післяопераційний догляд і моніторинг рекомендують проводити в акушерсь
кому відділенні.