Упрощенная HTML-версия
417
потребувати моніторингу центральної гемодинаміки. Регіональна анестезія повинна
застосовуватись обережно у зв’язку з можливістю гіпотензії. Внаслідок зменшення
переднавантаження на серце при довільних скороченнях мускулатури передньої че
ревної стінки і тазового дна, такі пацієнтки не здатні витримати ІІ період пологів і
потребують оперативного піхвового розродження (застосування акушерських
щипців). Кровововтрата в ІІІ періоді пологів може зменшувати переднавантаження,
тому необхідно виконувати інфузійну терапію або гемотрансфузію. Антибактеріаль
ну терапію проводять для зменшення ризику розвитку ендокардиту.
Синдром Марфана
Синдром Марфана — це аутосомно домінантний генетичний синдром, який спо
стерігається з частотою 4–6 на 10 000 і супроводжується наявністю аномального гена
фібриліну на хромосомі 15. Пацієнтки із синдромом Марфана мають природжений
дефіцит еластину, що супроводжується численними аномаліями клапанів серця, зок
рема розширенням висхідної дуги (кореня) аорти. Інші аномалії у хворих із синдро
мом Марфана включають підвивих кришталиків ока, патологічну довжину кінцівок,
особливо пальців рук і ніг, сколіоз і лабільність суглобів. Гіпердинамічний стан сер
цево судинної системи під час вагітності сприяє розшаруванню і /або розриву аор
ти, особливо при збільшенні діаметра аорти > 4 см. Таким пацієнткам рекомендується
ехокардіографічний моніторинг товщини кореня аорти протягом вагітності. Для змен
шення тиску в аорті хворим рекомендують дотримання сидячого способу життя і за
стосування
β
адреноблокаторів для зменшення серцевого викиду. Метою лікування
є підтримання ЧСС у спокої 70 уд/хв. При діаметрі кореня аорти < 4 см пацієнтки
із синдромом Марфана можуть мати піхвові пологи за умови уникнення тахікардії,
при більших ступенях ураження аорти виконують кесарів розтин.
Кардіоміопатія
У деяких вагітних наявна серцева недостатність внаслідок дилатаційної кардіо
міопатії перед, протягом або після пологів. Пацієнтки можуть мати ознаки легкої кар
діоміопатії до вагітності, або дилатаційна кардіоміопатія може розвинутися вторин
но як ускладнення інфекції міокарда (постінфекційна кардіоміопатія). Однак вислов
люється думка, що в деяких випадках дилатаційна кардіоміопатія розвивається вна
слідок вагітності. Такі пацієнтки мають класичні симптоми серцевої недостатності;
на ехокардіограмі виявляється розширення порожнин серця і зменшення фракції ви
киду на 20–40 % від норми.
Критеріями кардіоміопатії, яка має зв’язок із вагітністю, пологами і післяполого
вим періодом, є:
1) розвиток серцевої недостатності протягом останнього місяця вагітності або
5 міс після пологів;
2) відсутність в анамнезі захворювань серця;
3) відсутність іншої причини кардіоміопатії;
4) ехокардіографічна ідентифікація дисфункції лівого шлуночка: фракція викиду
< 45 %, розширення лівого шлуночка в кінці діастоли > 2,7 см/м
2
.
З метою лікування кардіоміопатії та серцевої недостатності застосовують діуре
тики, дігоксин і засоби, що зменшують постнавантаження на серце: під час вагітності
використовують гідралазин, а в післяпологовому періоді — інгібітори ацетилхолін
Розділ 19. Ускладнення вагітності...