Упрощенная HTML-версия
418
Акушерство і гінекологія. Том 1
естерази. Ведення пацієнток із кардіоміопатією залежить від гестаційного віку пло
да. Після 34 тиж ризик продовження вагітності для матері звичайно є вищим, ніж
ризик ускладнень передчасного розродження для плода. При меншому гестаційному
віці рекомендують призначення глюкокортикоїдів (дексаметазон, бетаметазон) для
прискорення дозрівання легенів плода й ургентного розродження в разі необхідності.
Якщо через 6 міс після пологів розмір і функція лівого шлуночка не нормалізу
ються, частота смерті через 5 років становитиме 50–85 %. Таким пацієнткам реко
мендують відмовитися від подальших вагітностей. Через кілька місяців після пологів
зазвичай у 50 % пацієнток рівень серцевої активності повертається до того, що існу
вав до вагітності.
Хронічні захворювання нирок
Хронічні захворювання нирок розділяють на 3 групи залежно від рівня креатині
ну: легкі (< 1,4 мг/дл), помірні (від 1,4 до 2,5 мг/дл) і тяжкі (> 2,5 мг/дл). Нирковий
кровотік і кліренс креатиніну зростають під час вагітності як у здорових жінок, так і
в пацієнток з хронічними захворюваннями нирок. Так, пацієнтки з легкими форма
ми ниркових захворювань звичайно спостерігають покращання функції нирок про
тягом періоду гестації. У пацієнток із помірними і тяжкими формами хронічних за
хворювань нирок у ІІ половині вагітності наявне зниження ниркової функції, що
може зберігатись у післяпологовому періоді в 50 % випадків. Отже, важливість пре
концепційного консультування вагітних із захворюваннями нирок є важливою для
визначення ризику запланованої вагітності.
При першому
пренатальному візиті
з метою
скринінгу захворювань нирок
оціню
ють загальний аналіз сечі, наявність глюкозурії, протеїнурії, лейкоцитурії, еритроцит
урії та циліндрурії. При збільшенні рівня білка в разовій порції сечі понад 1+2+, ви
значають добову протеїнурію і кліренс ендогенного креатиніну, рівень креатиніну,
залишкового азоту і сечовини в крові. При нормальній вагітності добова протеїнурія
не повинна перевищувати 0,3 г/добу. Кліренс креатиніну в 70 % випадків знижується
перед підвищенням рівня в крові залишкового азоту і креатиніну.
Найбільш частою причиною нефротичного синдрому (протеїнурія > 3,5 г/добу)
за відсутності цукрового діабету можуть бути системний червоний вовчак і гломе
рулонефрит.
Пацієнтки з хронічною нирковою недостатністю часто мають олігоменорею і по
рушення фертильності. Під час вагітності вони потребують більш частого проведен
ня гемодіалізу і мають високий ризик мимовільного викидня, внутрішньоутробної
смерті плода, ЗВУР і передчасних пологів.
Вагітність після трансплантації нирки можна дозволити не раніше ніж через 1 рік
після трансплантації від живого донора і через 2 роки — після застосування трупно
го трансплантата. Після трансплантації нирки вагітні не повинні припиняти вживан
ня імуносупресивних препаратів (стероїдів, азатіоприну і циклоспорину), хоча аза
тіоприн і циклоспорин можуть бути асоційовані зі ЗВУР плода. Ризик відторгнення
трансплантованої нирки під час вагітності становить 9 % і не перевищує такий у не
вагітних жінок. Вагітні після трансплантації нирки мають високий ризик розвитку
прееклампсії (понад 30 %), ЗВУР плода (20 %), мимовільних абортів, внутрішньоут