Упрощенная HTML-версия
419
робної смерті плода і передчасних пологів (45 %). Таким пацієнткам слід проводити
ретельний моніторинг можливих інфекцій сечових шляхів і своєчасно їх лікувати. В
кінці вагітності погіршання функції нирок наявне у 15 % випадків.
Уролітіаз (сечокам’яна хвороба)
ускладнює менше ніж 1:2000 вагітностей;
вагітність не збільшує частоту цього захворювання. Діагноз підтверджується при
мікроскопії осаду сечі й ультразвуковому дослідженні. При сечокам’яній хворобі виз
начають рівень кальцію та фосфору у сироватці крові для виключення діагнозу гіпер
паратиреоїдизму.
Полікістоз нирок у дорослих є аутосомно домінантним захворюванням, яке зуст
річається з частотою 1:400–1:1000 і звичайно проявляється в четвертій–п’ятій декаді
життя. Полікістоз нирок асоціюється з гіпертензією; вагітність може збільшувати
тяжкість гіпертензивного синдрому.
Ведення вагітності.
У пацієнток із хронічними захворюваннями нирок зростає ри
зик прееклампсії, передчасних пологів, ЗВУР плода, а також декомпенсації основ
ного захворювання. При антенатальному візиті в І триместрі пацієнткам із хроніч
ними захворюваннями нирок, особливо при наявності гіпертензії і протеїнурії, ре
комендують
переривання вагітності за медичними показаннями
. При відмові від пе
реривання вагітності такі пацієнтки підлягають скринінговому обстеженню клірен
су креатиніну і добової протеїнурії не менше ніж 1 раз у триместр. Антенатальну оцін
ку стану плода починають не пізніше 32 тиж гестаційного віку. Наявність гіпертензії
і цукрового діабету погіршує прогноз для ниркової функції при хронічних захворю
ваннях нирок. Рівень гіпертензії контролюють на рівні не більше 160/100 мм рт. ст.
У пацієнток із протеїнурією діагноз прееклампсії може бути утрудненим. Визначен
ня рівня сечової кислоти в крові порівняно з базальним допомагає діагностиці пре
еклампсії.
Захворювання дихальних шляхів
При фізіологічній вагітності змінюється форма грудної клітки: діафрагма
піднімається на 3–4 см, поперечний діаметр грудної клітки зростає на 1–2 см, а її ок
ружність — на 5–7см. Внаслідок цих змін підреберний кут збільшується до 100–110
°
.
Дихальний об’єм (ДО) легенів зростає протягом вагітності на 30–40 %, хоча за
гальна місткість легенів зменшується на 5 % внаслідок підняття діафрагми. Зростан
ня дихального об’єму призводить до зменшення резервного об’єму видиху на 20 %.
Хвилинна вентиляція збільшується на 30–40 %, що призводить до зростання альвео
лярного й артеріального парціального напруження кисню (РаО
2
) і зменшення парці
ального напруження вуглекислого газу (РаСО
2
). РаСО
2
зменшується з 40 мм рт. ст.
до вагітності до 30 мм рт. ст. у терміні 20 тиж гестації. Частота дихання збільшуєть
ся, 60–70 % жінок можуть відчувати задишку, можливо, вторинно у зв’язку зі змен
шенням РаСО
2
в артеріальній крові, зростанням ДО і зменшенням загальної місткості
легенів. Внаслідок зменшення РаСО
2
і зростання РаО
2
в артеріальній крові розви
вається легкий респіраторний алкалоз, що може також зменшувати толерантність до
фізичних навантажень.
Задишка може зустрічатись у 70 % вагітних, можливо, внаслідок стимуляції про
гестероном дихальних центрів і зниження РаСО
2.
.
Розділ 19. Ускладнення вагітності...