Упрощенная HTML-версия
422
Акушерство і гінекологія. Том 1
поверхневих вен має низький ризик емболії. З метою лікування призначають гепа
рин під шкіру, теплі компреси та аналгетики.
Тромбоз глибоких вен
Діагноз глибокого венозного тромбозу звичайно визначається на підставі клі
нічних даних і підтверджується результатами допплерометрії та венографії. Паці
єнтка звичайно скаржиться на біль і набряк у ділянці нижньої кінцівки з одного
боку. При об’єктивному обстеженні виявляють набряк, локальну еритему, болючість
при пальпації, розширення вен, а також болючі «струни» в глибокій зоні ураженої
ділянки. При підозрі на тромбоз глибоких вен за клінічними даними виконують
допплерівське ультразвукове дослідження для підтвердження венозної обструкції.
Венографія, хоча і вважається «золотим стандартом» діагностики, однак виконуєть
ся рідко.
Лікування
глибокого венозного тромбозу при вагітності проводять з використан
ням гепарину або низькомолекулярних гепаринів (фраксипарин, фрагмін, клексан).
Спочатку гепарин вводять внутрішньовенно, потім застосовують ін’єкції препарату
під шкіру; лікування продовжують протягом вагітності і післяпологового періоду.
Кумадин протипоказний при вагітності у зв’язку з його тератогенністю. Застосуван
ня в І триместрі вагітності кумадину збільшує ризик аномалій центральної нервової
системи (атрофія зорового нерва), а також спричинює так звану варфаринову ембріо
патію, що характеризується гіпоплазією носа та скелетними аномаліями.
Емболія легеневої артерії
Емболія легеневої артерії, або тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА), виникає внас
лідок потрапляння емболу із зони глибокого венозного тромбозу в праву половину сер
ця і далі в артеріальну систему легенів, що призводить до легеневої гіпертензії, гіпоксії
і, залежно від розміру ембола, до правошлуночкової серцевої недостатності й смерті.
Клінічні симптоми емболії легеневої артерії включають тахіпное, тахікардію, біль у
грудній клітці, кровохаркання і супутні симптоми глибокого венозного тромбозу.
Діагноз
емболії легеневої артерії базується на клінічних даних і підтверджується
численними діагностичними тестами. Рентгенограма легенів може бути нормальною,
але може бути помітним переривання ходу судин дистально від тромба, а також зона
радіологічного просвітління в ділянці легенів за емболом. Електрокардіограма також
може не вивляти патологічних ознак, або можуть виявлятись ознаки відхилення осі
серця, неспецифічні зміни сегмента ST, збільшення сегмента Т. Радіонуклідне дослі
дження вентиляції/перфузії легенів може виявляти сегментарний дефект. Високий
позитивний прогностичний рівень мають ультразвукова компресійна допплеромет
рія та ядерний магнітний резонанс (ЯМР). «Золотим стандартом» діагностики є ан
гіографія легеневої артерії, при якій виявляють дефект наповнення або перериван
ня судин. При аналізі газів крові наявне зниження рО
2
.
Лікування
у легких випадках проводять гепарином (спочатку внутрішньовенно,
у подальшому під шкіру) аналогічно такому при тромбозі глибоких вен. У післяпо
логовому періоді можливе застосування кумадину. У разі масивної тромбоемболії й
нестабільного гіпоксичного стану пацієнтки додатково до базисної терапії гепарином
з метою тромболізису використовують стрептокіназу. Лікування продовжують не
менше 6 міс.