Упрощенная HTML-версия
446
Акушерство і гінекологія. Том 1
відновлює багато факторів коагуляції і, особливо, фібриноген, а плазма заміщує гіпо
волемію внаслідок кровотечі. Один флакон крові (450 мл) підвищує гематокрит на
3–4 об%. Інтраопераційна аутотрансфузія аутологічної крові є безпечною процеду
рою і набуває все більшої популярності.
Дилюційна коагулопатія.
При масивній крововтраті та відновленні ОЦК криста
лоїдними розчинами і кров’ю відбувається виснаження тромбоцитів і розчинних фак
торів коагуляції, що за клінічними ознаками не відрізняється від дисемінованої внут
рішньосудинної коагулопатії (ДВЗ синдрому). Це порушує гемостаз і збільшує кро
вовтрату.
Дилюційна коагулопатія може розвинутися внаслідок інфузії значної
кількості кристалоїдів або крові (> 5 флаконів) без адекватного відновлення факторів
згортання крові.
З метою
оцінки стану системи коагуляції
визначають:
1) протромбіновий час;
2) частковий тромбопластиновий час;
3) кількість тромбоцитів;
4) рівень фібриногену і продуктів деградації фібриногену.
Найбільш частим дефектом коагуляції у жінок із масивною крововтратою і кілько
ма гемотрансфузіями є тромбоцитопенія. Враховуючи, що цільна кров має дефіцит
факторів V, VIII, XI і тромбоцитів і всі розчинні фактори коагуляції в ній відсутні,
тяжка
коагулопатична кровотеча
без відновлення факторів коагуляції може також
спричинювати гіпофібриногенемію, уповільнення протромбінового і часткового тром
бопластинового часу. Отже, межа між дилюційною коагулопатією та коагулопатією
споживання зникає, хоча лікування цих станів є однаковим.
При акушерській кровотечі кількість тромбоцитів повинна підтримуватися вище
50 000/мл шляхом інфузії тромбоцитарної маси. Зменшення рівня фібриногену < 1г/л
або значне уповільнення протромбінового або часткового тромбопластинового часу
при кровотечі є показанням для переливання свіжозамороженої плазми дозою 10–
15 мл/кг маси тіла. При продовженні кровотечі та зменшенні рівня фібриногену по
казане швидке введення 750 мл кріопреципітату, що призводить до підвищення рівня
фібриногену в плазмі крові понад 1 г/л.
Синдром дисемінованого внутрішньосудинного
згортання крові. Коагулопатичні кровотечі
Вагітність вважають гіперкоагуляційним станом, що супроводжується зростанням
концентрації факторів І (фібриноген), VII, VIII, IX і X. Інші плазмові фактори і тром
боцити не зазнають суттєвих змін. Рівень плазміногену значно зростає, хоча ак
тивність плазміну в антенатальному періоді звичайно зменшується порівняно з та
кою самою до вагітності. Численні стимули можуть спонукати конверсію плазміно
гену в плазмін, і одним із найбільш сильних є активація коагуляції. За нормальних
обставин фізіологічна внутрішньосудинна коагуляція є відсутньою. Деяке підвищен
ня фібринопептиду А, бета тромбоглобуліну, фактора тромбоцитів 4 і продуктів де
градації фібрину фібриногену вважають пов’язаним із необхідністю підтримки мат
ково плацентарного судинного простору.
За патологічних обставин дисемінована внутрішньосудинна коагуляція може ак
тивуватися
зовнішнім шляхом
внаслідок
потрапляння тромбопластину
зі зруйнова
них тканин і
внутрішнім шляхом
за участі колагену та інших тканинних компонентів
при
дезінтеграції мембран ендотелію.
ДВЗ синдром може розвинутися внаслідок пре