Упрощенная HTML-версия
449
глибока дезатурація кисню в початкову фазу призводить до неврологічних ускладнень
у тих хворих, що виживають. У тих, хто виживає після початкового серцево судинно
го колапсу, розвивається вторинна фаза ураження легенів і коагулопатії споживання.
Гіпертонус матки не є причиною емболії, як часто вважають. Матковий кровотік
повністю припиняється при зростанні внутрішньоматкового тиску до 35–40 мм рт. ст.
Отже, гіпертонічні скорочення матки є найменш імовірним часом для фетоматеринсь
кого обміну. Згідно з даними сучасних досліджень, застосування окситоцину не має
зв’язку зі збільшенням випадків емболії навколоплідними водами.
Діагностика
емболії навколоплідними водами раніше базувалася на знаходженні
клітин плоского епітелію плода в центральних легеневих судинах матері, що вважа
лося патогномонічною ознакою емболії. Сучасні дослідження свідчать, що плоскі
клітини плода, трофобласт та інші продукти плодового походження можуть знахо
литись у материнській судинній системі без зв’язку з емболією навколоплідними во
дами. Отже, наявність плодових тканин у легеневих судинах не є ані чутливим, ані
специфічним діагностичним тестом. Діагноз емболії навколоплідними водами визна
чається методом виключення інших причин смерті.
Лікування
емболії навколоплідними водами полягає у стабілізації життєвих функ
цій (легенево серцева реанімація), відновленні ОЦК та лікуванні порушень коагу
ляції. Але немає вірогідних даних, що будь яке втручання покращує прогноз при ем
болії навколоплідними водами. Якщо емболія навколоплідними водами наявна до
розродження, рекомендують
ургентний кесарів розтин з метою врятування життя
плода
. Але за умови нестабільності гемодинаміки матері можливість такого втручан
ня ускладнюється.
Якщо хвора виживає, прогноз для матері та плода ускладнюється можливістю
серйозних постгіпоксичних неврологічних розладів. Наслідки для плода погіршують
ся при збільшенні інтервалу від епізоду емболії до розродження.
Хвороба фон Віллебранда
— природжений розлад коагуляції внаслідок кількісно
го та якісного дефіциту великого глікопротеїну — фактора фон Віллебранда (vWF),
роль якого полягає у сприянні адгезії тромбоцитів до клітин ендотелію і утворенні
комплексу з фактором VIII для його стабілізації захисту від швидкого вимивання у
судинне русло. Пацієнткам із хворобою фон Віллебранда застосовують лікування
кріопреципітатом для відновлення активності фактора VIII.
Післяпологові інфекційні ускладнення
Післяпологова лихоманка
— підвищення температури тіла > 38
°
С в будь які 2 з
перших 10 днів після пологів, за винятком перших 24 год. Післяпологова лихоманка
потребує додаткового обстеження (аналізи крові, сечі, ультразвукове дослідження)
з метою виявлення можливих причин інфекційних ускладнень.
Диференційна діагностика причин післяпологової лихоманки
Ендометрит (ендоміометрит)
Інфекції сечових шляхів (пієлонефрит)
Інфекція рани
Тромбофлебіт
Мастит
Пневмонія
Розділ 20. Фізіологія і патологія...