Упрощенная HTML-версия
451
спостерігатись у пацієнток із діабетом або імуноскомпрометованих осіб, але може ви
никати і в здорових жінок. Некротизуючий фасциїт, що починається з ділянки епі
зіотомії, може поширюватися на поверхневі та глибокі шари фасцій і м’язів таза, стег
на, сідниці та передню черевну стінку. Прогресування ускладнення призводить до
септицемії та смерті хворої в 100 % випадків без адекватного хірургічного лікування
і знижується до 50 % при агресивному хірургічному втручанні (видалення некроти
зованої тканини, антибактеріальна та дезінтоксикаційна інфузійна терапія).
Іфекція рани після кесаревого розтину
Іфекція рани після кесаревого розтину звичайно розвивається на 4 й день після
операції. Фактори ризику включають ожиріння, діабет, терапію кортикостероїдами,
імуносупресію, анемію, недостатній гемостаз і утворення гематом.
Клінічна картина характеризується лихоманкою (звичайно на 4 й післяоперацій
ний день). Спостерігається еритема, серозні виділення з рани. Нерідко інфекція рани
сполучається з інфекцією матки (ендоміометрит), тому пацієнтка, що одержує анти
бактеріальну терапію з приводу ендоміометриту, може не відповідати на лікування
(персистенція лихоманки). Інфекція рани звичайно спричинюється тими самими
мікроорганізмами, які присутні в амніотичній рідині, але можливі випадки госпіталь
ної інфекції. Лікування включає антибактеріальну терапію, хірургічну обробку (ви
далення некротичних тканин, застосування антисептиків) і дренаж рани при
цілісності апоневрозу. Якщо цілісність фасцій порушуєтся, після очищення рани на
кладають вторинні шви.
Мастит
Мастит — це локалізоване інфекційне захворювання молочної залози, яке розви
вається звичайно між 1 і 5 м тижнями після пологів у 1–2 % жінок, які годують груд
дю. Мастит спричинюється умовно патогенною мікрофлорою, присутньою на шкірі
молочних залоз або у ротовій порожнині новонародженого (при годуванні груддю),
найчастіше
золотистим стафілококом
(Staphylococcus aureus),
а також гемофільною
паличкою
(Hemophilis influenzae),
клебсієлою
(Klebsiela pneumonia)
, кишковою палич
кою
(Esherichia coli)
, ентерококом
(Enterococcus faecalis)
і ентеробактеріями
(Enterobacter cloacae)
. Мікроорганізми потрапляють у тканину молочної залози через
ерозії та тріщини сосків, розмножуються і спричинюють інфекційну запальну реак
цію.
Діагностика.
Пацієнтки скаржаться на лихоманку (до 40
°
С), озноб, нездужання,
біль у молочній залозі, який збільшується при прибутті молока і годуванні груддю,
збільшення її розміру, почервоніння, затвердіння. Цей стан слід диференціювати з
простим нагрубанням молочних залоз внаслідок прибуття молока.
Класичними симп!
томами
маститу є локальна болючість, еритема, різниця температури в різних ділян
ках молочної залози. Діагноз базується на даних об’єктивного обстеження, наявності
лихоманки, лейкоцитозу. Мастит може ускладнитись утворенням абсцесу молочної
залози, який потребує хірургічного лікування (розкриття і дренування абсцесу).
Лікування
. Звичайно призначають оральний прийом антибіотиків пеніциліново
го ряду (диклоксацилін, амоксицилін по 500 мг 4 рази на день) і не припиняють груд
не вигодовування для профілактики акумуляції мікроорганізмів у протоках молоч
ної залози. При алергії до пеніцилінів застосовують макроліди (еритроміцин, азит
роміцин, мідекаміцин та ін.). Для зменшення больового синдрому і нормалізації тем
ператури тіла застосовують ацетамінофен, інші нестероїдні протизапальні засоби.
Якщо пацієнтка не годує груддю, в гостру фазу запалення застосовують молоко
Розділ 20. Фізіологія і патологія...