Упрощенная HTML-версия
452
Акушерство і гінекологія. Том 1
відсмоктувач. При неефективності оральних антибіотиків проводять внутрішньовен
не введення антибактеріальних препаратів широкого спектра дії, яке продовжують
ще протягом 48 год після нормалізації температури тіла.
Ендометрит (ендоміометрит)
Ендометрит — полімікробне інфекційне захворювання слизової оболонки матки.
Враховуючи, що інфекція нерідко поширюється не лише на децидуальну оболонку,
але й на прилеглі шари міометрія (ендоміометрит) і параметральні тканини (ендопа
раметрит, панметрит), використовується термін
«метрит з тазовим целюлітом».
Ендоміометрит звичайно спричинюєтся умовно патогенними аеробно анаеробни
ми асоціаціями, а також змішаною інфекцією: стрептококи груп А, B, D, бактероїди,
ентерококи, кишкова паличка, клебсієла і протей (табл. 20.6). Ендометрит є найбільш
частою акушерською причиною післяпологової лихоманки.
Фактори ризику.
Ендоміометрит частіше розвивається після кесаревого розтину,
ніж після піхвових пологів. При піхвових пологах факторами ризику ендоміометри
ту є часті вагінальні дослідження, внутрішній моніторинг ЧСС плода, наявність ме
конія у навколоплідних водах, хоріоамніоніт, тривалий безводний проміжок після пе
редчасного розриву плодових оболонок, ручне відділення плаценти, ручна ревізія
порожнини матки, затримка продуктів концепції в матці. При хоріоамніоніті в поло
гах частота післяпологового ендоміометриту дорівнює 13 %.
На частоту едоміометриту після кесаревого розтину впливає соціально економіч
ний статус жінки, профілактичне застосування антибіотиків, тривалість пологів і без
водного проміжку, частота вагінальних досліджень і маніпуляцій. При кесаревому
розтині з приводу клінічно вузького таза (диспропорції між голівкою плода і тазом
матері) за відсутності інтраопераційного введення антибіотиків частота ендоміомет
риту досягає 90 %.
Роль
анемії
матері як фактора ризику післяпологових інфекційних ускладнень є
дискусійною, тому що ріст багатьох бактерій
in vitro
за умов дефіциту заліза при
гнічується. Крім того, трансферин, кількість якого збільшується при залізодефіцитній
анемії, має суттєві антибактеріальні властивості. Інші фактори ризику включають
багатоплідну вагітність,
юний вік матері
та
перші пологи
, тривалу індукцію пологів
і тривале застосування
кортикостероїдів.
Бактеріальна колонізація
нижніх відділів генітального тракту хламідіями, міко
плазмами, гарднерелами і уреаплазмами асоціюється зі збільшенням ризику післяпо
Таблиця 20.6
Мікроорганізми, які найчастіше спричинюють інфекції
жіночих статевих шляхів
Аероби
Анаероби
Інші
Streptococcus A, В, D
Peptococcus species
Mycoplasma species
Enterococcus
Peptostreptococcus species
Chlamydia trachomatis
Грамнегативна флора:
Bacteroides fragilis
Neisseria gonorrhoeae
Esherichia coli, Klebsiella,
Proteus species
Staphylococcus aureus
Clostridium species
Gardnerella vaginalis
Fusobacterium species
Mobiluncus species