453
логової інфекції.
Хламідії
можуть спричинювати ендометрит, що характеризується
пізнім початком, латентним перебігом і розвивається приблизно в 1/3 пацієнток з ан
тенатальною хламідійною інфекцією шийки матки.
Гарднерели
частіше є збудника
ми ендометриту в юних жінок.
Патогенез.
Мікроорганізми, що спричинюють ендоміометрит, інвазують плацен
тарну площину, місця розрізів і розривів і представлені типовою вагінальною, церві
кальною та кишковою мікрофлорою. Більшість цих бактерій мають низьку віру
лентність і рідко спричинюють інфекцію у здорових тканинах. Але за наявності деві
талізованих некротичних тканин і гематом вони проявляють свої патогенні власти
вості.
Незважаючи на те, що шийка матки населена численними бактеріями, порожни
на матки звичайно є стерильною до моменту плодових оболонок. Протягом пологів
відбувається контамінація амніотичної рідини і, можливо, матки з аеробними і ана
еробними бактеріями (рис. 20.2). Інфекція може поширюватися на параметральну
клітковину лімфатичним шляхом із місць розривів шийки матки або розрізу нижнього
маткового сегмента. Цей процес звичайно обмежується паравагінальною кліткови
ною і рідко поширюється у глибокі клітковинні простори таза.
Діагноз
базується на клінічних даних: лихоманка (до 38–39 °С), озноб, біль унизу
живота, болючість матки при пальпації, уповільнена інволюція матки, наявність ка
ламутних кров’янисто гнійних лохій з неприємним запахом, лейкоцитоз, анемія.
Ступінь гіпертермії звичайно корелює з поширеністю інфекції. Якщо інфекція по
Розділ 20. Фізіологія і патологія...
ширена тільки на ендометрій і прилеглий
шар міометрія, лихоманка може бути суб
фебрильною. При об’єктивному обсте
женні виявляють чутливість у ділянці па
раметріїв. При підозрі на залишки про
дукту концепції (надмірні кров’яні кала
мутні виділення з обривками тканин,
уповільнена інволюція матки, відкритий
матковий зів тощо) виконують ультразву
кове дослідження.
Ендоміометрит частіше розвивається
на 5–10 й день після піхвових пологів
(але раніше після кесаревого розтину).
Можливий розвиток ендометриту і через
кілька тижнів після розродження, зокре
ма при залишках плацентарної тканини
(в останньому випадку діагноз ставиться
при виключенні інших можливих причин
лихоманки).
Лікування ендоміометриту
полягає у
внутрішньовенному призначенні анти
біотиків широкого спектра дії, звичайно
цефалоспоринів (цефокситин, цефотак
сим) або ампіциліну у сполученні з амі
ноглікозидами (гентаміцин) та метроніда
золом, що перекриває весь спектр мікро
флори. Інша тактика включає призначен
ня кліндаміцину 900 мг + гентаміцину
1,5 мг/кг через 8 год внутрішньовенно
(вплив на аеробну і анаеробну флору).
Бактеріальна контамінація
типова вагінальна флора
Інокуляція, колонізація нижнього
маткового сегмента, місць розривів
та розрізів
вагінальне дослідження
внутрішній моніторинг ЧСС плода
тривалі пологи
розріз матки
Стани, що сприяють розвитку
анаеробної бактеріальної інфекції
хірургічна травма
сторонні тіла
девіталізовані тканини
гематоми і сероми
Полімікробна проліферація
з інвазією тканин
Ендоміометрит
Рис. 20.2.
Патогенез ендоміометриту після
кесаревого розтину