Упрощенная HTML-версия
457
конують декомпресію шлунково кишкового тракту (назогастральний зонд, інтубація
кишок у разі необхідності), проводять інтенсивну інфузійну терапію (корекція гіпо
волемії, метаболічного ацидозу, водно електролітного і білкового балансу, реологіч
них властивостей крові), підтримку діяльності серцево судинної системи, оксигено
терапію, вітамінотерапію, профілактику печінкової та ниркової недостатності, сти
муляцію діурезу і функції кишок.
Синдром токсичного шоку
Синдром токсичного шоку — гостре інфекційне захворювання з високою лихоман
кою і мультисистемним ураженням життєво важливих органів. Смертність досягає
10–15 % випадків.
Діагностика.
Синдром токсичного шоку характеризується лихоманкою, головним
болем, порушенням діяльності ЦНС, дифузним макулярним еритематозним висипом,
набряком підшкірних тканин, нудотою, блюванням, діареєю, вираженою гемоконцен
трацією. Швидко розвиваються дисемінована внутрішньосудинна коагуляція, судин
ний колапс, ниркова і печінкова недостатність. При одужанні відбувається десква
мація епітелію уражених висипами зон. У більшості випадків інфекція спричинюєть
ся екзотоксином (токсин септичного шоку І, ентеротоксин F, пірогенний екзотоксин
С) золотистого стафілокока
(Staphylococcus aureus)
, що спричинює глибоке уражен
ня ендотелію капілярів, а також
Clostridium soirdelli
. Існують повідомлення щодо роз
витку синдрому, подібного до септичного шоку, при інфікуванні
β
гемолітичним
стрептококом.
Лікування
синдрому токсичного шоку полягає у легенево серцевій реанімації,
інфузійній і антибактеріальній терапії, нирковому діалізі.
Сепсис і септичний шок (бактеріємія, септицемія)
Сепсис і септичний шок (бактеріємія, септицемія) в акушерстві найчастіше уск
ладнює такі стани, як гострий пієлонефрит, хоріоамніоніт, септичний аборт, некро
тизуючий фасциїт і післяпологові гнійно септичні ускладнення.
Етіологія і патогенез
. Враховуючи той факт, що тазові інфекції є полімікробни
ми, септичний шок може бути спричинений різними патогенами. Бактерії, які спри
чинюють шок, звичайно належать до класу ендотоксинпродукуючих ентеробактерій
(Enterobacteriaceae)
. Найчастіше етіологічним фактором септичного (ендотоксиново
го) шоку є кишкова паличка
(Escherichia coli)
, менш часто — аеробні й анаеробні стреп
тококи, бактероїди і клостридії. Бета гемолітичний стрептокок і золотистий стафі
локок продукують вірулентний екзотоксин і спричинюють синдром токсичного шоку.
При пієлонефриті кишкова паличка і клебсієла є найбільш частою причиною бак
теріємії та септицемії.
Сепсис є запальною відповіддю на дію тригерного фактора — звичайно мікробно
го ендотоксину або екзотоксину. Токсини стимулюють продукцію запальних ци
токінів (фактор некрозу пухлини, інтерлейкін 1, інтерлейкін 8) у судинному ендо
телії. Відбувається адгезія нейтрофілів до ендотеліоцитів, лейкоцити утворюють ток
сичні субстанції, включаючи протеази і цитокіни.
Ендотоксини
— це ліпополісахариди, які вивільнюються внаслідок лізису клітин
ної стінки грамнегативних бактерій. Утворюються й інші бактеріальні субстанції, які
посилюють вивільнення медіаторів запалення з активацією комплементу, кінінів, си
стеми коагуляції. У 30–50 % пацієнток із грамнегативним сепсисом має місце дисе
мінована внутрішньосудинна коагуляція (ДВЗ синдром).
Екзотоксини
також можуть спричинювати септичний шок і смерть, особливо ек
зотоксин А синьогнійної палички
(Pseudomonas aeruginosa)
, екзотоксини золотисто
Розділ 20. Фізіологія і патологія...