Упрощенная HTML-версия
69
фія тощо. Клініцисти повинні зважати на Н подібну форму піхви при виконанні
дослідження за допомогою дзеркал і обстеженні стінок піхви. Заднє склепіння піхви
має велике хірургічне значення, тому що надає прямий доступ до дугласового про
стору. Дистальний хід сечовода має важливе значення у вагінальній хірургії. Ушко
дження сечовода можуть виникати при накладанні піхвових швів для досягнення
гемостазу при травмах піхви. Анатомічна близькість та тісне взаємовідношення су
динної та лімфатичної сітки піхви і сечового міхура можуть проявлятись у наявнос
ті суміжних симптомів при запаленні цих органів. Так, вагініт нерідко супроводжу
ється частим сечовипусканням і дизурією.
Кісти гартнерової протоки, або мезонефральні кісти, — кістозне розширення за
лишків ембріональних мезонефральних проток. Їх звичайно виявляють на боковій
стінці піхви. В нижній третині піхви ці кісти можуть локалізуватися на передній її
стінці і становити труднощі у диференціальній діагностиці з великим дивертикулом
сечівника.
Зволоження піхви під час статевого акту виникає внаслідок транссудації з роз
ширеного судинного сплетення, яке оточує піхву. Численні лікарські препарати швид
ко потрапляють у системний кровотік при інтравагінальному призначенні.
Анатомічні співвідношення між поздовжньою віссю піхви та іншими тазовими
органами можуть бути порушені при змінах анатомії тазового дна (релаксації таза)
внаслідок травми при пологах. Атрофія або слабкість внутрішньотазової фасції та
м’язів, які оточують піхву, може призводити до утворення тазових пролапсів: цисто
целє, ректоцелє та/або ентероцелє. Однією з популярних операцій при пролапсах
піхвової стінки є фіксація верхівки піхви до крижово остьової зв’язки
(lig.
sacrospinale).
Рідкісним ускладненням цієї операції може бути масивна кровотеча з
гілок нижньої сідничної або соромітної артерії.
Шийка матки
Шийка матки
(cervix uteri)
— нижня циліндрична або конічна частина матки, яка
розташована нижче перешийка. Спереду, у верхній частині шийки, внутрішній зів
розміщується приблизно на рівні переходу очеревини на сечовий міхур. Піхва при
єднується в косому напрямку приблизно посередині шийки матки і утворює 4 скле
піння: найбільше переднє, найменше заднє і два бокових. На рівні склепінь піхви
шийка розділяється на дві частини: нижню — піхвову і верхню — надпіхвову. Над
піхвова частина шийки на задній поверхні вкрита очеревиною і з боків оточена
пухкою жировою сполучною тканиною — параметрієм. З боків шийку утримують
кардинальні (головні, поперечні шийкові, Макенродта) зв’язки, які є продовженням
внутрішньої фасції таза (фасції Купера). Спереду шийку матки відділяє від сечово
го міхура шар пухкої сполучної тканини. Канал шийки матки (цервікальний канал,
ендоцервікс) має веретеноподібну форму і є найбільш широким у середній частині.
Його довжина варіює від 2,5 до 3 см, ширина може досягати 7–8 мм. Ширина церві
кального каналу залежить від кількості пологів, гормональних впливів. Цервікаль
ний канал відкривається в порожнину матки внутрішнім зівом, у піхву — зовнішнім
зівом. Зовнішній зів локалізується в нижньому кінці піхвової частини шийки матки
і варіює за формою. До пологів зовнішній зів має маленький, правильний, округлий
отвір, після пологів він стає сплощеним, поперечним і розділяє шийку матки на
передню і задню губи (рис. 3.4). При значних розривах шийки матки під час пологів
зовнішній зів набуває неправильної, вузлуватої або зірчастої форми. Форма зовніш
нього зіва шийки матки може мати юридичне значення (наявність пологів через
природні пологові шляхи).
Шийка матки складається переважно зі сполучної тканини, яка містить колаге
нові, еластичні волокна, кровоносні судини і невелику кількість гладких м’язових
Розділ 3. Репродуктивна анатомія