Упрощенная HTML-версия
71
Клінічні кореляції.
Найбільше артеріальне кровопостачання шийки матки спостері
гається у латеральних стінках шийки, в позиції на 3 тю і 9 ту годину. Глибокий вісімко
подібний шов через слизову оболонку піхви і шийкову строму проведений на 3 тю і
9 ту годину може допомогти зупинити значну кровотечу, наприклад при конусо
подібній біопсії шийки матки. Якщо цей шов буде накладений занадто високо у скле
піннях піхви, існує небезпека ушкодження або захоплення дистального відділу сечо
вода.
Зона трансформації шийки матки (перехідна зона між плоским і циліндричним
епітелієм) є важливим анатомічним орієнтиром для клініцистів. Локалізація зони
трансформації по відношенню до поздовжньої осі шийки матки залежить від віку та
гормонального статусу жінки. У зоні трансформації звичайно починається диспла
зія епітелію шийки матки.
Шийка матки має багато нервових закінчень. Із цим фактом пов’язують мож
ливість масо вагального рефлексу при трансцервікальних процедурах. Так, при вве
денні внутрішньоматкової спіралі у деяких жінок може розвиватися брадикардія.
Сенсорна іннервація екзоцервікса є менш вираженою, ніж ендоцервікса або зовніш
ньої шкіри. Отже, лікувальні процедури на екзоцервіксі (каутеризація, кріовплив,
лазерний вплив) можуть бути виконані без значного дискомфорту для пацієнтки і
звичайно не потребують знеболювання.
Матка
Матка
(uterus, s. metra, hystera)
— непарний порожнинний м’язовий орган, що має
форму сплощеної груші та локалізується між сечовим міхуром спереду і прямою
кишкою ззаду та широкими зв’язками з боків. Майже вся задня стінка матки вкрита
очеревиною, нижня частина якої утворює прямокишково маткову заглибину
(
excavatio rectouterina
, дугласів простір, або задній
cul?de?sac
). Тільки верхня частина
передньої стінки матки вкрита очеревиною; нижня прилягає до задньої стінки сечо
вого міхура і відділяється від нього чітко відокремленим шаром пухкої сполучної
тканини. Очеревина, що покриває задню поверхню сечового міхура, на рівні пере
шийка переходить на матку (міхурово маткова складка), утворюючи міхурово мат
кову заглибину (передній
cul?de?sac
).
Матка має дві основні нерівні частини: верхню — тіло
(corpus uterі)
і нижню,
циліндричну, веретеноподібну — шийку (
сervix uteri
), яка випинається у піхву. В
шийці матки виділяють піхвову і надпіхвову частини. В нижній частині тіла матки,
між внутрішнім зівом та порожниною матки, знаходиться звужена ділянка — пере
шийок
(isthmus uteri)
. Перешийок має особливе акушерське значення — він формує
нижній матковий сегмент під час вагітності. Передня поверхня матки є майже плос
кою, задня — конвексною. Маткові (фаллопієві) труби, або яйцепроводи, відходять
від рогів матки (
cornua uteri
) біля з’єднання передньої та бокової поверхні матки.
Конвексний верхній сегмент між місцями відходження маткових труб називається
дном матки
(fundus uteri)
. Бокова поверхня матки, нижче від місця відходження
маткових труб, безпосередньо не вкрита очеревиною і є місцем відходження широ
кої зв’язки матки.
Матка дуже варіює за розміром і формою, залежно від віку та дітонародження
(кількості пологів) жінки. До пубертатного періоду довжина матки становить 2,5–
3,5 см. Матка дорослої жінки, яка не народжувала, має довжину до 8 см, ширину до
5 см, товщину до 2, 5 см і масу 40–50 г. Матка жінки, яка мала 2 та більше пологів,
збільшується у 1,2 разу і маса її збільшується на 20–30 г, максимально до 110 г.
Протягом вагітності матка значно збільшується за рахунок гіпертрофії м’язових во
локон: її маса збільшується у 10–20 разів і досягає 1100 г при доношеній вагітності,
а об’єм — 5 л. Дно матки набуває куполоподібної форми і кругла зв’язка розміщуєть
Розділ 3. Репродуктивна анатомія