Упрощенная HTML-версия
7
Більше того, спеціалізація «Божественної» акушерської допомоги у римлян досяг
ла особливого розвитку. Так, кожне положення плода у матці мало свою богиню: на
родженням плода вперед голівкою відала Проза, а пологами при ніжному і сіднич
ному передлежанні, а також при поперечних положеннях — Постверта. Діти, які на
родилися вперед ніжками, одержували ім’я Агріпи. При будь яких пологах акушер
ка повинна була робити різні приношення відповідній богині.
З поміж лікарів Стародавнього Риму в історії медицини особливо відомі імена
римлянина Цельса і греків Филумена, Сорана і Галена. Наданням допомоги при по
логах як у Римі, так і в Греції займалися переважно жінки — акушерки (повитухи).
Лікаря чоловіка запрошували тільки у випадках патологічних пологів, коли акушерка
бачила, що сама вона впоратися не може. Серед жінок акушерок минулого є видатні
особи, що залишили в історії слід про свою діяльність. До таких належить Аспазія
(ІІ ст. н. е.), яка носила звання лікаря. Свої теоретичні і практичні знання вона ви
клала в книзі, що дійшла до нашого часу. У ній Аспазія висвітлила питання про
гігієну вагітності, про догляд за хворою при природному і штучному викидні, про
вправлення зміщеної матки, про розширення вен зовнішніх статевих органів. Викла
дено показання і методи обстеження матки шляхом пальпації і вперше шляхом за
стосування піхвового дзеркала. У книзі є відомості про кондиломи, а також про грижі.
Аспазiя володіла хірургічними методами лікування деяких жіночих хвороб. Вона опе
ративно видаляла гіпертрофовані малі губи і клітор, поліпи цервікального каналу, мат
ки та ін.
Акушерство і гінекологія у середні століття – епоху феодалізму.
Медицина і при
родознавство в Європі в цей період розвивалися досить слабко, як і вся медична на
ука, тому що наука була під сильним впливом церкви і середньовічної релігії.
Медицина Гіппократа і досягнення олександрійської школи були забуті. Нові філо
софські школи не удосконалювали науку, а вели марну запеклу боротьбу проти вся
кої прогресивної думки і наукового експерименту.
Релігія насаджувала фантастичні ідеї догми «про непорочне зачаття», церковні
фанатики в середні століття нав’язували думку про те, що діти можуть народжува
тися від диявола і т. д. Будь які критичні висловлювання з приводу подібних диких
тверджень з боку вчених і лікарів викликали їхнє переслідування, вигнання з рідної
країни і катування інквізиції. Цілком зрозуміло, що подібне мракобісся позначалося
на розвитку акушерської науки і гінекології.
Та попри все, медицина продовжувала розвиватися. Так, у Візантії в ІX ст. впер
ше була заснована вища школа, в якій вивчалися наукові дисципліни і медицина.
Історія зберегла імена візантійських лікарів Орибазія, Павла (з Егіни) та ін., які про
довжували розвивати вчення своїх попередників.
У середні століття почали часто практикувати плодоруйнівні операції, які, оче
видно, не завжди були обґрунтовані. Тому подібна практика акушерів викликала до
рікання з боку духівництва, яке виступало проти численних випадків умертвіння
дітей заради порятунку життя матері (на жаль, ці хірургічні операції досить часто при
зводили до загибелі і плода, і матері).
Центрами вищої освіти, у тому числі і медичної, були університети, що почали
виникати в XІ ст. Перші вищі школи, як от університет в Європі, являли корпорації
аналогічні ремісничим цехам, характерним для середньовіччя. Учнів в університетах
було досить мало. Основою всіх наук було богослов’я. Пануючою формою ідеології
в той час була релігія, що пронизувала усе викладання, яке виходило з того положен
ня, що всі можливі знання вже подано у «священному писанні».
Однак, хоча в ранньому і середньому періодах феодалізму (з V по X ст. і з XІ по
XV ст.) релігія і схоластика вважалися гальмом у розвитку науки, серед лікарів були
й такі, які не тільки вчилися по книгах язичників Гіппократа, Галена, Сорана, Цель
Вступ