Упрощенная HTML-версия
8
Акушерство і гінекологія. Том 1
са, Павла та ін. (представників матеріалістичного розуміння сутності патологічних
процесів), але й продовжували вивчення природи та її явищ. При цьому акушерство
продовжувало залишатися на низькому ступені розвитку. Заняття акушерством у се
редні століття вважалося низьким і непристойним для лікарів чоловіків. Прийняття
пологів продовжувало залишатися в руках бабок повитух. Тільки у найтяжчих ви
падках патологічних пологів, коли роділлі і плоду загрожувала смерть, «бабки» звер
талися по допомогу до хірурга, що найчастіше застосовував плодоруйнівну опера
цію. До того ж хірурга запрошували не до кожної роділлі, а переважно до роділлі за
можного класу. Інші роділлі задовольнялися допомогою «бабки» і замість дійсної аку
шерської допомоги одержували від них наговорену воду чи амулет. Недивно, що при
такій допомозі, при недотриманні елементарних вимог гігієни смертність під час по
логів і в післяпологовому періоді була дуже високою. Вагітні жінки жили під постій
ним страхом смерті. Виправлення неправильного положення плода шляхом поворо
ту, це велике досягнення стародавності, було забуто і не використовувалося більшістю
лікарів.
У практичному акушерстві з плодоруйнівних операцій застосовувалися перфо
рація голівки, декапітація й ембріотомія. Однак ці операції можна було виконува
ти тільки на мертвому плоді. Із законів середньовічної християнської церкви ви
пливало, що смерть породіллі відбувається з волі бога: знищення внутрішньоутроб
ного плода, що володіє «божественною душею», розглядалося як звичайне вбивст
во. Церква дуже перешкоджала розвитку акушерства, що призводило зрештою до
високої смертності при пологах. Виник парадокс — католицька церква проповіду
вала принцип «Живіть та розмножуйтеся», але при цьому сама заперечувала свою
ж проповідь.
Акушерство і гінекологія в період становлення буржуазних держав.
Тимчасом
як католицька церква феодального періоду була найбільшим гальмом на шляху про
гресу, буржуазія періоду зародження капіталізму була особливо зацікавлена у роз
витку наук, зокрема природознавства. Вона вбачала в науці, по перше, теоретичну
основу для росту продуктивних сил (промисловості, техніки) і, по друге, ідейну зброю
для боротьби проти панівної феодально релігійної ідеології.
Новий напрямок у медицині з’явився в працях Парацельса, Везалія та ін. Нова
тори прагнули розвивати медичну науку на основі досвіду і спостережень. Так, один
з найвідоміших лікарів реформаторів епохи Відродження Парацельс (1493–1541)
відкинув вчення про чотири соки людського тіла, вважаючи, що процеси, які відбу
ваються в організмі, є процесами хімічними. Великий анатом А. Везалій (1514–1564)
виправив помилку Галена і вперше правильно описав будову серця та матки жінки.
Інший відомий анатом, італієць Габріель Фаллопій (1532–1562), докладно описав
яйцепроводи, що одержали його ім’я (фаллопієві труби).
У цей період почала бурхливо розвиватися анатомія як наука. Це привело до ве
ликої кількості відкриттів також у галузі гінекології.
Євстахій (1510–1574), римський професор анатомії, дуже точно описав будову
жіночих статевих органів, базуючись на масовому розтині трупів у госпіталях.
Аранцій (1530–1589), учень Везалія, розтинаючи трупи вагітних жінок, описав роз
виток людського плода, його зв’язок з матір’ю. Одну з основних причин тяжких по
логів він вбачав у патології жіночого таза. Боталло (1530–1600) описав кровопоста
чання плода. Амбруаз Паре (1517–1590) — відомий французький хірург і акушер,
відновив і удосконалив забутий спосіб повороту плода на ніжку. Він рекомендував
використовувати швидке звільнення вмісту матки для зупинки маткової кровотечі.
Ним уперше був винайдений молоковідсмоктувач. Траутману належить успішне ви
конання кесаревого розтину на живій роділлі. У ХVІ ст. з’явилися перші атласи по
сібники для акушерок.