Упрощенная HTML-версия
Причини набуття типового положення плода в матці з’ясовано не досить точно.
Вважалось, що голова опускається вниз тому, що вона важча, а отже, найчастіше бу
ває поздовжнє положення і головне передлежання. Проте це припущення не дістало
підтвердження, бо в першу половину вагітності, коли голова відносно тулуба велика,
тазове і поперечне положення трапляються частіше, ніж у останні місяці.
Висловлюють припущення, що мають значення деякі функціональні та морфоло
гічні особливості правої і лівої половин матки, пов’язані з розвитком цього органа
в ембрірнальний період. Спинка плода (об’ємна частина) займає ту частину матки,
тканини якої розвинені меншою мірою і податливіші. Голова також займає нижній
сегмент, де м’язовий шар менш розвинений і податливіший.
У формуванні типового положення плода головну роль відіграють його рухова
активність і відповідні рефлекторні реакції матки. Рухова активність плода і збуд
ливість матки зростають у міру розвитку вагітності. Під час рухів плода подразню
ються рецептори матки і вона скорочується. При цьому коригується положення пло
да. При скороченні матки зменшується її поперечний розмір, що сприяє набуттю
поздовжнього положення. Голова, яка має менший об’єм порівняно з тазом, опуска
ється вниз, де простір менший, ніж у дні матки.
МЕТОДИ АКУШЕРСЬКОГО ДОСЛІДЖЕННЯ В ДРУГУ
ПОЛОВИНУ ВАГІТНОСТІ І ПІД ЧАС ПОЛОГІВ
До основних методів акушерського дослідження в другу половину вагітності і під
час пологів належать опитування, огляд, пальпація та аускультація живота вагітної
(плода), вимірювання та піхвове дослідження.
Пальпація живота
— основний метод зовнішнього акушерського дослідження.
При пальпації визначають частини плода, його величину, положення, позицію,
передлежання, відношення передлеглої частини плода до таза вагітної (високо над
входом у таз, притиснута до входу, малим сегментом у вході тощо). Відчувають рухи
плода, а також дістають уявлення про кількість навколоплідних вод і стан матки.
При обмацуванні визначають стан черевної стінки (надмірне відкладання жиру,
перерозтягнення м’язів, розходження прямих м’язів та ін.).
Пальпацію живота вагітної проводять за певним планом, послідовно застосову
ють чотири прийоми зовнішнього дослідження (за м е т о д о м Л е о п о л ь д а ) .
Вагітна (роділля) лежить на спині, ноги зігнуті в кульшових і колінних суглобах (при цьому дося
гають максимального розслаблення м’язів живота). Лікар стає поруч — праворуч від неї.
П е р ш и й п р и й о м з о в н і ш н ь о г о а к у ш е р с ь к о г о д о с л і д ж е н н я . Долоні рук кла
дуть на ділянку дна матки, пальці зближують. Обережним натисканням униз визначають рівень стояння
дна матки, за яким роблять висновок про строк вагітності (мал. 66).
Першим прийомом визначають частину плода, що лежить у дні матки. Найчастіше
це тазовий кінець плода. Тазовий кінець — велика, але не така щільна й не така
округла частина, як голова.
Д р у г и м п р и й о м о м - з о в н і ш н ь о г о а к у ш е р с ь к о г о д о с л і д
ж е н н я (мал. 67) визначають положення спини й інших частин плода. За поло
женням спини роблять висновок про позицію і її вид.
Обидві руки з дна матки переміщують вниз до рівня пупка і розміщують на бокових поверхнях матки.
Пальпують частини плода поступово правою й лівою руками. Ліва рука лежить на одному місці, пальці
правої руки ковзають по лівій боковій поверхні матки і обмацують повернуту сюди частину плода. Потім
120