Упрощенная HTML-версия
Мал. 80. Точки вислухування серцебиття плода и різних
положеннях і передлежаннях:
/ — головне передлежання, перша позиція;
2
— головне
передлежання, друга позиція;
3
— сідничне передлежання,
перша позиція;
4
— сідничне передлежання, друга позиція
Вагітна (роділля) лежить на спині, ноги зігнуті в колін
них та кульшових суглобах і розведені (мал. 81). Великим
і вказівним пальцями лівої руки розводять великі і малі статеві
губи й оглядають статеву щілину, вхід у піхву, клітор, зовнішній
отвір сечівника, промежину. Потім обережно вводять у піхву
вказівний і середній пальці правої руки (великий палець відве
дений догори, безіменний і мізинець притиснуті до долоні).
Дослідження роблять у такому порядку.
Визначають ширину просвіту і розтяжність стінок піхви.
Виявляють, чи немає рубців, пухлин, перегородок тощо.
Знаходять шийку матки і визначають її форму, величину,
консистенцію. У роділь визначають ступінь згладжування ший
ки матки («збережена», «вкорочена», «згладжена»).
Досліджують зовнішній отвір каналу шийки матки (форма
кругла або щілиноподібна; закритий чи відкритий). У роділь
визначають стан країв зіва (м’які або ригідні, товсті або тонкі) і ступінь відкриття зіва. У зів встав
ляють кінчик одного або обох пальців і з’ясовують, на скільки він відкритий (на кілька сантиметрів чи
повністю).
Ступінь відкриття зіва визначають у сантиметрах. Обчислення приблизне, з
урахуванням товщини пальця, яким досліджують (1,5—2 см).
Запропоновано спеціальні інструменти для визначення ступеня відкриття шийки
матки, але вони не знайшли широкого застосування. Відкриття на 10—12 см вважа
ється повним.
У роділь з’ясовують стан плодового міхура (цілий, порушений, ступінь напру
ження).
Визначають передлеглу частину плода (голова, сідниці, ніжки), а також де вона
міститься (над входом у малий таз, у вході малим або великим сегментом, у порож
нині, у виході з таза). Фіксують розпізнавальні пункти на ній (на голові — шви
й тім’ячка, на тазовому кінці — крижі, задній прохід, статеві органи та ін.). За їх
розміщенням роблять висновок про механізм пологів.
Діставши повне уявлення про стан піхви, шийки матки, зіва, плодового міхура і
передлеглої частини, обмацують внутрішню поверхню крижів, лобкового симфізу і
бокових стінок таза. Обмацування таза дає змогу виявити деформацію кісток таза
(кісткові виступи, сплощення крижів, нерухомість крижово-куприкового зчленуван
ня тощо) і зробити висновок про місткість таза. Наприкінці дослідження вимірюють
діагональну кон’югату.
Піхвове дослідження наприкінці вагітності і під час пологів є одним з найнадій
ніших методів діагностики в акушерстві. У зв’язку з тим що піхвове дослідження
(особливо повторне) небезпечне щодо занесення мікробів у родові шляхи, запропо
новано так звані замінні методи, якими особливо широко користувались до впро
вадження в медичну практику антибактеріальних препаратів.
Метод Піскачека
дає деяке уявлення про просування голівки під час по
логів.
127