Упрощенная HTML-версия
адреналіну і норадреналіну в крові й тканинах. У крові накопичуються кортико
стероїди. В останніх стадіях порушення гуморально-гормональних регуляторних
механізмів настає виснаження кортикоїдної функції надниркових залоз, що зумов
лює шок.
Таким чином, виникнення і розвиток больового відчуття не пов’язані з утворен
ням якихось специфічних медіаторів болю. Вони є наслідком перебудови нервових
і нейрогуморально-гормональних взаємовідносин як у окремих органах і тканинах,
так і у всьому організмі.
Нарешті, треба зазначити, що пологовий біль генетично закріплювався в процесі
філогенезу. На зорі людського розвитку він був сигналом про потребу шукати для
роділлі надійного місця для пологів. Там, де вони відбувались у незахищеному місці,
мати й дитина перебували під загрозою знищення. Отже, генетичний чинник якоюсь
мірою сприяє виникненню пологового болю.
Знеболювання пологів — ланцюговий процес, що включає такі основні компонен
ти: 1) виявлення чинників ризику щодо слабкості пологової діяльності у вагітної у
жіночій консультації і профілактична (медикаментозна) терапія; 2) психопрофілак
тична підготовка вагітної до пологів; 3) медикаментозна підготовка до пологів за
допомогою створення естрогено-вітаміно-глюкозо-кальцієвого тла; 4) комплексне
медикаментозне знеболювання пологів (прискорення розкриття шийки матки за
допомогою спазмолітичних засобів; скорочення тривалості пологів за допомогою сти
мулювання пологової діяльності при слабкості сил; призначення власне знеболюючих
препаратів). До комплексу знеболюючих засобів слід зарахувати медикаментозний
акушерський сон через 12—16 год пологової діяльності.
Основні чинники ризику слабкості пологової діяльності, які виявляються в жіно
чій консультації, і профілактична (медикаментозна) терапія: 1) екстрагенітальна
патологія (анемія, хронічні запальні захворювання, ендокринні порушення, патоло
гія обміну речовин, гострі респіраторні вірусні захворювання тощо); 2) ускладнення
вагітності (гестоз, анемія, імуноконфліктна вагітність тощо); 3) штучні аборти в
анамнезі; 4) вади розвитку плода, мертвий плід; 5) порушення менструальної функції
різної етіології; 6) запальні захворювання жіночих статевих органів, перенесені
операції на маткових трубах, яєчниках; 7) пухлини матки (міома); 8) стреси, страх
перед пологами, фетоплацентарна недостатність та ін. Своєчасні лікування вагітної
і профілактика вказаних чинників ризику слабкості пологової діяльності є одно
часно профілактикою пологового болю.
Для цього вагітних з чинниками ризику повинні взяти на спеціальний облік і за
10—20 діб до пологів госпіталізувати для проведення комплексної медикаментоз
ної підготовки. За 4—5 тиж до пологів усі вагітні, в тому числі й з чинниками ризику
щодо слабкості пологової діяльності, повинні пройти курс психопрофілактичної
підготовки.
Психопрофілактичний метод підготовки вагітних до пологів. Вперше метод був
запропонований у 1949 р. невропатологом І. 3. Вельвовським. Він грунтується на
вченні І. П. Павлова про фазовість нервових процесів у корі великого мозку, а також
про провідну роль її у всіх життєвих процесах організму людини. Суть методу поля
гає в тому, щоб усунути страх і зняти негативні емоції перед пологами, які виникають
під час вагітності, виробити і закріпити уяву про пологи як фізіологічний і безболіс
ний процес. Відбувається становлення позитивних емоцій. При цьому поріг збудли
вості доходить до такого рівня, коли больові подразнення залишаються допорого-
вими, не надходять у кору великого мозку і не реалізуються у больові відчуття.
177