Упрощенная HTML-версия
через рефлекторні і гуморальні механізми; 3) прискорення внутрішньоутробних
дихальних рухів плода (при закритій голосовій щілині), що стимулює кровообіг пло
да; 4) анаеробний гліколіз (обмін речовин в умовах гіпоксії).
До захисних антигіпоксичних механізмів з боку плаценти належить прискорення
плацентарного кровотоку спочатку на 30 %, а потім на 50 %.
Захисні механізми з боку материнського організму: прискорення серцевого викиду
крові (при збільшенні рівня калію зростає в крові вміст його антидота — кальцію).
Сукупність цих механізмів визначає ступінь резистентності плода до гіпоксії.
Слід зазначити, що тяжкість гіпоксії плода визначається не стільки гіпоксією, скільки
глибиною метаболічного ацидозу, особливо тканинного, та електролітними порушен
нями.
Діагностика гіпоксії плода. Методи діагностики гіпоксії плода можна розподі
лити на три групи.
І
г р у п а . 1.
Вислуховування і оцінка серцебиття плода.
Аускультацію серце
биття плода проводять лише в паузах між переймами. Серцеві тони при нормальних
пологах ясні, ритмічні, з частотою 120— 160 за 1 хв. На перейму плід, як правило, реа
гує зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС), але тривалість її не перевищує 30 с.
Після перейми при головному передлежанні ЧСС зменшується, особливо при від
критті шийки матки на 3—4 см і більше. При сідничному передлежанні ЧСС коли
вається у межах 110—180 за 1 хв.
Тахікардію у І період пологів розглядають як компенсаторну зміну плодово-
материнського газообміну, але лише до відповідних меж. Тахікардію в пологах (при
ЧСС понад 160 за 1 хв) і брадикардію (до 120—100 за 1 хв) тривалістю понад ЗО с
слід розглядати як початок гіпоксії (І ступінь) плода.
185