Упрощенная HTML-версия
Значні тахікардія (ЧСС понад 180 за 1 хв) або брадикардія (до 100 за 1 хв)
свідчать про велику загрозу для життя плода (гіпоксія II ступеня), приєднання
аритмії — про предагональний стан плода (III ступінь гіпоксії).
2.
Термічні проби.
У нормі на тепло (прикладання грілки до низу живота) плід
реагує прискоренням серцебиття, на холод (прикладання міхура з льодом на низ
живота) — його пригніченням. У разі порушення матково-плацентарного кровообігу
реакція плода може бути відсутньою або надмірною, чи парадоксальною. Аналогіч
ні зміни ЧСС відбуваються при затримці дихання на вдиху і видиху. Затримка
дихання на вдиху супроводжується сповільненням ЧСС, на видиху — прискоренням
в середньому на 7,2 с за 1 хв. При гіпоксії плода спостерігаються парадоксальні
реакції або реакція взагалі відсутня.
3.
Вислуховування пуповинних і маткових шумів.
Пуповинні шуми є ознакою по
рушення матково-плацентарного кровопостачання (хронічної гіпоксії плода). Вони
збігаються із серцебиттям плода. їх слід відрізняти від маткових шумів, які збігають
ся із пульсом матері.
4.
Рухова активність плода
досягає максимуму до 32-го тижня вагітності, потім
активність його зменшується до 40-го тижня. В середньому частота рухів досягає
З—4 за 10 хв. У разі гіпоксії спостерігається значне занепокоєння плода і частота
його рухів значно збільшується.
II г р у п а . Л а б о р а т о р н і м е т о д и . 1.
Дослідження кислотно-основного
стану крові плода
за допомогою мікро-Аструп а. Кров беруть із шкіри голови плода
спіральною піпеткою (після фіксації і надрізання шкіри) за методом Салінга при
розкритті зіва шийки матки не менше як на 2—3 см. За допомогою цього методу ви
значають: Р
О2
(напругу кисню), Р
С02
(напругу вуглекислого газу), BE (надлишок
основи), В (стандартні бікарбонати), АВ (справжні бікарбонати), ВВ (буферні осно
ви ), Т
С
о
2
(вміст вуглекислого газу).
2.
Визначення рівня естріолу в крові
(при його вмісті 5 мг плід гине).
3.
Кольпоцитологічне дослідження
проводять з метою виявлення хронічної
недостатності плаценти (цитоліз клітин, «брудний» мазок тощо).
4.
Проби з атропіну сульфатом, магнію сульфатом, еуфіліном
та ін. широкого
застосування в практиці не набули.
III г р у п а . А п а р а т н і й і н с т р у м е н т а л ь н і м е т о д и д о с л і д
ж е н н я дозволяють не тільки виявити гіпоксію плода, але й встановити її тяж
кість.
1.
Електрокардіографія ( ЕКГ ) і фонокардіографія ( ФКГ )
допомагають зафік
сувати ознаки гіпоксії плода. Порушення провідності серця проявляються продов
женням зубця
Р ,
збільшенням інтервалу
Р
—
Q
до 0,12 с і більше і комплексу
QRS
—
понад 0,07 с. Навіть незначне продовження
QRS,
супроводжуване деформацією
комплексу, є ознакою гіпоксії плода. Доведено, що деформація комплексу при пато
логічному перебігу вагітності спостерігається у 60 % випадків і реєструється раніше
від інших порушень серцевої діяльності.
2.
Кардіомоніторні дослідження
—
кардіотахограма ( КТХ ) .
Аналізують такі
параметри КТХ: базальний ритм, акцелерації, децелерації, варіабельність і зміни,
пов’язані із скороченням матки.
Для оцінки стану плода можна застосовувати функціональні проби з киснем,
атропіновий і окситоциновий тести з наступним аналізом КТХ. При цьому вивчають
реакцію плода на ці тести. Але найфізіологічним і найкращим тестом є реакція плода
на перейму. При цьому вивчають характер змін ЧСС. Останнім часом за допомогою
186