Упрощенная HTML-версия
Клінічні форми асфіксії новонародженого.
Розрізняють «синю» і «білу» асфіксію
новонародженого. При «синій» асфіксії шкіра синюшна, дихання рідке, поверхневе,
нерегулярне. Тони серця ясні, але ритм їх часто сповільнений, рефлекси збережені,
але дещо знижені, м’язовий тонус також збережений.
При «білій» асфіксії новонароджений не дихає, тони серця глухі, ритм значно
сповільнений. Рефлекси і тонус м’язів різко знижені або їх немає. Шкіра бліда.
Пуповина не пульсує. Багато акушерів вважають, що такі клінічні форми асфіксії
новонароджених («синя» і «біла») не узгоджуються із шкалою Апгара, і пропонують
виділяти 3 ступені асфіксії — легкий, середній й важкий.
РЕАНІМАЦІЙНІ ЗАХОДИ
ПРИ АСФІКСІЇ НОВОНАРОДЖЕНОГО
При асфіксії конче потрібні термінові заходи. Для цього треба мати все напого
тові. На спеціальному реанімаційному столику повинні бути медикаменти, катетери,
балончики для відсмоктування слизу, апаратура, медикаменти тощо.
Існує багато методів оживлення новонароджених. Кожним методом передбачено
передусім усунення асфіксії, ацидозу, відновлення самостійного дихання, потім
нормалізація функцій серцево-судинної, нервової систем, корекція метаболічних по
рушень. У цьому плані можна визначити такі напрямки реанімаційних заходів.
Відновлення дихання
Туалет дихальних шляхів.
Відсмоктувати слиз із дихальних шляхів починають
з моменту народження голівки, не чекаючи народження плечей. Унаслідок стиснення
грудної клітки аспіровані маси механічно витискаються у глотку, а звідти їх легко
видалити. Після народження дитини відсмоктування повторюють. На випадок масив
ної аспірації меконію або крові туалет дихальних шляхів проводять під контролем
ларингоскопу.
Апаратна штучна вентиляція легенів за допомогою маски або інтубаційної
трубки.
Перед штучною вентиляцією легенів треба надати правильного положення
голівці — запрокинута її, підклавши під плечі валик. При тривалому диханні в поло
женні лежачи треба вводити в шлунок катетер для виведення повітря, яке потрап
ляє під час маскового дихання.
Показання для інтубації: 1) тяжкий ступінь асфіксії або клінічна смерть; 2) ма
сивна аспірація вод, меконію, крові; 3) неефективність маскового дихання. Ефек
тивність вентиляції контролюють за допомогою аускультації легенів з обох боків.
Для штучного дихання використовують апарати ВІТА-1, ДП-5 та ін.
Якщо апарата немає, в таких випадках треба використати метод штучної венти
ляції легень рот до рота.
Гіпербарична оксигенація
здійснюється у спеціальних камерах. Новонародже
ного кладуть у камеру, де він дихає киснем під тиском до 2—3 атм. При цьому кров
насичується киснем значно краще.
Рефлекторне збудження дихального центра
здійснюється за допомогою введення
в пупочну вену таких препаратів: 1) 2—4 мл 10 % розчину кальцію глюконату:
2) 3—5 мл 20 % розчину глюкози з 0,5 мл 5 % розчину аскорбінової кислоти; 3) нат
рію гідрокарбонату, залежно від маси тіла дитини; до 3000 г — 7 мл, 3000—4000 г —
10 мл, понад 4000 г — 15 мл. Якщо вдасться визначити дефіцит або надлишок основ
(ВЕ), то кількість натрію гідрокарбонату можна вирахувати за такою формулою:
191