Упрощенная HTML-версия
протягом 7—8 діб). Після введення аміназину для запобігання розвитку ортостатич-
ного колапсу хвора обов’язково повинна полежати на спині протягом 3 год.
Мепротан або тріоксазин призначають по 10—15 мг на 1 кг маси тіла хворої 1 раз
на добу протягом 10—12 діб. Уводять і інші препарати: пропазин — по 0,025 г 1 —
2 рази на добу; дроперидол (у присутності анестезіолога), новокаїн — внутрішньо
венно по 10 мл 0,5 % розчину 1 раз на добу; кальцію хлорид — внутрішньовенно
10 мл 10
%
розчину. Добрий ефект дають гормони кори надниркових залоз, АКТГ,
преднізолон, кислота аскорбінова, тіамін, піридоксин, ціанокобаламін та ін. Із фізме-
тодів рекомендують ендоназальний електрофорез тіаміну, діатермію на ділянку
сонячного сплетіння. Спленін уводять підшкірно або внутрішньом’язово по 2 мл 2 ра
зи на добу протягом 10—12 діб.
Із гормонів кори надниркових залоз призначають дезоксикортикостерону ацетат
(внутрішньом’язово по 0,005 г на добу протягом 10—12 діб).
У окремих випадках доцільно вказані засоби поєднувати з гормональним препа
ратом прогестероном (внутрішньом’язово по 10 мг 1 раз на добу протягом 6—7 діб).
Використовують з успіхом голкорефлексотерапію.
Велике значення має
боротьба з виснаженням і зневодненням організму.
Году
ють хвору невеликими порціями. їжа повинна бути різноманітною, легкозасвоюва
ною і висококалорійною. їдять страви холодними. Якщо їжа не затримується у
шлунку, то її вводять за допомогою крапельної клізми. Внутрішньовенно признача
ють глюкозу (по ЗО—50мл40 % розчину), ізотонічний розчин натрію хлориду (1,5—
2 л) разом із 100 мл 40 % розчину глюкози вводять за допомогою крапельної кліз
ми. При тривалому застосуванні глюкози треба вводити невеликі дози інсуліну.
Для боротьби з інтоксикацією внутрішньовенно крапельно вводять гемодез
(400 мл) або реополіглюкін (400 мл). Призначають вітамінні препарати, особливо
аскорбінову кислоту та вітаміни групи В. Аскорбінову кислоту вводять внутрішньо
венно (100—200 мг) разом із глюкозою (20—40 мл 40 % розчину). Іноді замість
розчину натрію хлориду використовують розчини Рінгера, Рінгера — Локка, які міс
тять не лише натрію хлорид, а й інші речовини.
Боротьба з ацидозом.
Для усунення метаболічного ацидозу пропонують уводити
внутрішньовенно натрію гідрокарбонат (100—150мл5 % розчину). Для запобігання
токсичній дії проміжних продуктів обміну речовин (молочна, піровиноградна кисло
ти, кетонові тіла) на плід треба щодня внутрішньовенно вводити по 60 мл 40 % роз
чину глюкози з 5 ОД інсуліну, 5 мл 5 % розчину аскорбінової кислоти, 1 мл 5 % роз
чину тіаміну броміду та 1 мл піроксину гідрохлориду.
Для
боротьби з гіпопротеїнемією і зневодненням організму
внутрішньовенно
вводять плазму, альбумін (100 мл 10 % розчину) та інші білкові препарати.
При значному виснаженні переливають кров (80—100 мл).
У разі
супутніх захворювань
влаштовують консультації відповідних фахівців.
Після припинення блювання продовжують загальнозміцнювальну терапію. Після
стаціонарного лікування бажано направити хвору на санаторне лікування для ва
гітних.
У випадку неефективного лікування (продовжується блювання, зневоднення, у
сечі міститься ацетон) вагітність переривають.
Слинотеча (птіалізм) у більшості випадків супроводжує блювання вагітних, але
іноді може виникати як самостійне ускладнення. При цьому кількість виділеної за
1 добу слини може досягти 1 л й більше. Це призводить до значного зневоднення
організму, значної втрати білків, вуглеводів, вітамінів і солей. Слинотеча спричинює
222