Упрощенная HTML-версия
мацерацію губ і шкіри навколо рота. Можуть виникнути нервово-психічні пору
шення.
Лікування таке саме, як і при блюванні вагітних. Пропонують полоскати рот
настойкою шавлії лікарської, ромашки лікарської, ментолу. При сильній слинотечі
призначають атропіну сульфат (по 0,0005 г 2 рази на добу). З метою запобігання
мацерації шкіри навколо рота цю ділянку змащують вазеліном.
пізній
гестоз
Пізній гестоз проявляється водянкою, нефропатією, прееклампсією та екламп
сією.
Останнім часом стали виділяти ще прегестоз і претоксикоз (доклінічна форма
пізнього гестозу). Характеризується прегестоз асиметрією артеріального тиску на
верхніх кінцівках, підвищенням гідрофільності тканин (проба Мак-Клюра—Олд-
річа), лабільністю пульсу тощо.
Діагностика прегестозу має дуже важливе практичне значення, оскільки своє
часне лікування цього ускладнення є профілактикою розвитку тяжких форм гестозу.
Всі клінічні форми гестозу становлять собою відповідні ступені розвитку єдиного
патологічного процесу, що розпочинається з водянки і закінчується еклампсією.
Водянка вагітних (hydrops gravidarum). Основними симптомами водянки є
набряк тканин, олігурія і збільшення маси тіла. Якщо при нормальному перебігу
вагітності маса тіла жінки збільшується щотижня на 300—400 г, то при водянці —
на 500—700 г, а іноді й більше. Набряки з’являються на ступнях, гомілках, стегнах,
зовнішніх статевих органах, передній стінці живота, а у тяжких випадках — і на
всьому тілі. Склад сечі без патологічних змін, артеріальний тиск нормальний, очне
дно — у межах норми. Загальний стан хворої не порушується, лише у тяжких випад
ках вона скаржиться на втому, задишку.
У патогенезі набряків вагітних велику роль грають такі чинники, як зниження
знкотичного тиску крові унаслідок гіпопротеїнемії, збільшення гіалуронідазної
іктивності, вмісту дезоксикортикостерону, що призводить до затримки натрію у тка-
іинах, а натрій у свою чергу затримує воду.
Розпізнати водянку вагітних не складно, але важливо встановити її причину,
>скільки набряк тканин розвивається також при захворюваннях нирок, серця. При
юдянці вагітних ніколи не збирається рідина у черевній порожнині, плеврі та пери
карді. На відміну від нефропатії при водянці не буває в сечі білка і не спостеріга
ться гіпертензія. Водянка вагітних добре піддається лікуванню.
Лікування водянки слід починати з обмеження в раціоні кількості рідини та солі.
Іризначають гіпохлоридну дієту (3—5 г солі на добу), добову кількість рідини також
бмежують до 300—500 мл. Корисно влаштовувати раз на тиждень розвантажуваль-
іі дні: до 1 кг сиру на добу з цукром (100—150 г) або 1 —1,5 кг яблук. Крім цього,
ризначають вітамінні препарати, внутрішньовенно вводять глюкозу (по 20—40 мл
0
%
розчину), всередину — амонію хлорид (по 1 столовій ложці 5 % розчину
—4 рази на добу). При значних набряках ефективний гіпотіазид (по 0,025 г 1 —
рази на добу протягом 3—4 діб). Після перерви 3—4 доби гіпотіазид знову дають
ротягом 3—4 діб (доза така сама). Оскільки гіпотіазид вимиває калій із організму,
аралельно призначають калію хлорид (по 1 г 3 рази на добу). У ті дні, коли
223