Упрощенная HTML-версия
ляється асиметрія артеріального тиску на верхніх кінцівках, що свідчить про пато
логію центрів, які регулюють судинний тонус. Збільшується також скронево-плечо-
вий коефіцієнт (0,55—0,6), що вказує на підвищення внутрішньочерепного тиску.
Третій ступінь нефропатії (тяжка форма) характеризується підвищенням арте
ріального тиску понад 24/14,7 кПа (180/110 мм рт. ст.), скронево-плечового коефі
цієнту — понад 0,6, вміст білка в сечі перевищує 5 г/л, у сечі з’являються циліндри та
еритроцити. Різко знижується вміст білка в сироватці крові (нижче за 65 г/л),
дефіцит виділення натрію зростає до 25 ммоль/л, а рідини — до 25 % і більше. Спо
стерігаються зміни очного дна: набрякають сітківка і сосок зорового нерва. Вагітні
скаржаться на порушення функції зору — «миготіння мушок» перед очима. Може
навіть настати часткова або повна втрата зору внаслідок відшарування сітківки або
крововиливу в неї.
Останнім часом ступінь тяжкості нефропатії визначають у балах, за шкалою
Ветлінгера. Легкий ступінь вважається при оцінці у 7 балів, середній — від 8 до 11,
а тяжкий — 12 балів і більше. Таке визначення тяжкості гестозу дає можливість
об’єктивно оцінити кожен симптом окремо, а потім у сумі.
Прееклампсія (praeeclampsia). У разі відсутності або неправильного лікування
нефропатія III ступеня може перейти в прееклампсію. Прееклампсія може розви
нутись і на тлі водянки.
Клініка
характеризується не тільки тріадою Цангемейстера, але й ще однією
тріадою: головний біль, порушення гостроти зору (паволока перед очима, миготіння
мушок або кольорове забарвлення предметів) і біль або тяжкість у надчеревній ді
лянці. Поява цих ознак свідчить про тяжке порушення мозкового кровообігу, збіль
шення внутрішньочерепного тиску, набряк мозку. Порушення гостроти зору може
бути зумовлено крововиливом у сітківку або відшаруванням її.
Для нефропатії III ступеня тяжкості і прееклампсії характерною є поява так
званих пароксизмів: 1) ангіодистонічних (лабільність і асиметрія на верхніх кінців
ках артеріального тиску, блідість або гіперемія обличчя, плямиста гіперемія шиї і
грудної клітки); 2) оптичних (зниження гостроти зору, відчуття паволоки перед
очима, кольорове забарвлення предметів); 3) сенсорних (оніміння обличчя, кінці
вок, парестезія у вигляді повзання мурашок); 4) діенцефальних (відчуття страху,
занепокоєння, неприємні відчуття у ділянці серця та за грудиною).
Унаслідок спазму капілярів збільшується кисневе голодування тканин, наростає
ацидоз. Прееклампсія у будь-який момент може перейти в еклампсію. Крім того,
можливі крововилив у мозок (навіть без переходу в еклампсію), відшарування
плаценти, гіпоксія плода і його загибель.
Еклампсія (eclampsia) у перекладі з латинської мови означає спалах. Це кульмі
нація розвитку пізнього гестозу. Виникає вона на тлі нефропатії III ступеня тяжкості
і прееклампсії, характеризується комплексом ознак, зумовлених порушенням діяль
ності всіх органів і систем. Найтяжчою ознакою еклампсії є судома (корчі) м’язів
і втрата свідомості.
Еклампсія частіше спостерігається під час пологів (40—50 %), дещо рідше —
протягом вагітності (28—29 %) і ще рідше — після пологів (22—23 %). Частіше
виникає у першовагітних (недостатність адаптації організму), у вагітних із уражен
ням серцево-судинної системи, печінки, нирок, нейроендокринними порушеннями
тощо.
На тлі нефропатії або прееклампсії розвиваються приступи судом. їх появі
передують посилення головного болю, зниження гостроти зору, підвищення артері
8
4—1592
225