Упрощенная HTML-версия
ального тиску, порушення сну. Чіткіше проявляються пароксизми (ангіодистонічні,
оптичні, сенсорні, діенцефальні). Приступ еклампсії складається із кількох періодів:
I — передсудомний. З’являються незначні посмикування м’язів обличчя, повіки
закриваються (видно тільки білки очних яблук), куточки рота опускаються. Триває
20—30 с;
II — тонічних судом. Виникають тетанічні судоми м’язів усього тіла, тулуб на
пружується, дихання припиняється, обличчя синіє. Триває 20—ЗО с;
III — клонічних судом. Виникають сильні судомні посмикування м’язів обличчя,
тулуба, кінцівок. Триває період 20—ЗО с. Судоми поступово слабшають. З’являється
хрипле дихання. З рота виділяється піна з домішками крові (внаслідок прикушування
язика);
IV — завершення припадка. Після припинення судом роділля деякий час пере
буває в коматозному стані. Свідомість повертається поступово. Що з нею сталось,
не пам’ятає. Тривалість коматозного стану різна, часом досягає кількох годин.
Таких приступів може бути як один, так і кілька. Г. Г. Гентер (1881 —1937) спо
стерігав вагітну, в якої було 189 приступів судом. Завершення приступу не зале
жить від кількості припадків. Смерть може настати під час одного припадку судом.
Іноді еклампсія виникає без судом, і хвора впадає в коматозний стан. Безсудомна
форма еклампсії спостерігається рідко і зумовлюється, певно, ураженням печінки та
нирок (печінкова чи ниркова форма еклампсії). При великій тривалості коматоз
ного стану слід запідозрити крововилив у мозок. Прогноз сприятливіший у тих ви
падках, коли хвора швидко опритомнює, шкіра стає вологою, знижується артеріаль
ний тиск, з’являється сеча в сечовому міхурі, нормалізується температура тіла.
І навпаки, прогноз погіршується при тривалій комі (шкіра суха, артеріальний тиск
високий, у сечовому міхурі немає сечі, температура тіла висока).
Головними причинами смерті при еклампсії є крововилив у мозок, асфіксія,
порушення серцевої діяльності, набряк легенів та печінково-ниркова недостат
ність. > ^
Без^дапіЗМ№іМркаря під час припадку судом можуть статись прикус язика, трав
ми, nejgfe/іомй, асвіраційна пневмонія. Після припадків розвиваються печінково-
ниркова’ недостатність, психоз. З часом спостерігаються ускладнення, а саме:
порушення функцій серцево-судинної (гіпертензія), нервової (головний біль, зни
ження пам’яті) систем, нирок (гломерулонефрит). Тому породіллі, які перенесли
гестоз, у тому числі еклампсію, повинні бути на особливому обліку і пройти курс
реабілітаційного лікування.
Тяжка форма гестозу негативно позначається на розвитку плода і новонародже
ного. Внаслідок гіпоксії збільшується кількість випадків мертвонароджуваності,
ранньої неонатальної смертності, гіпотрофії і функціональної незрілості органів і
систем дитини.
Діагностика пізнього гестозу. Насамперед важливо виявити чинники ризику
щодо виникнення пізнього гестозу. До головних чинників ризику належать: гіперто
нічна хвороба, гломерулонефрит, пієлонефрит, ревматизм, цукровий діабет, хроніч
ний гепатохолецистит, нейроциркуляторна дистонія, ожиріння, резус- і АВО-сенсибі-
лізація. Другорядними чинниками вважають такі: перенесені до вагітності ревматизм,
пневмонія, ранній гестоз під час теперішньої вагітності, обтяжений акушерський
анамнез (перенесені нефропатія, прееклампсія і еклампсія).
Гестоз, який розвивається внаслідок головних або другорядних чинників ризику,
називають поєднаним пізнім гестозом. Він важко лікується, через це часто доводить
226