Упрощенная HTML-версия
Для виявлення середньої фізіологічної добавки маси тіла в III триместрі вагіт
ності можна користуватися шкалою Б. І. Школьніка, за якою визначають ці показ
ники за 1 тиж і за 1 міс залежно від зросту вагітної. За нормальної будови тіла серед
ня на зріст жінка протягом вагітності набуває в масі тіла 16—17 %, або (9,7 ±1) кг.
У жінок з гіпостенічною будовою тіла цей показник становить 23—27 % (10,6 кг±
±1 кг), з гіперстенічною— 12—13 % (8,8 кг±0,9 кг).
Діагностика нефропатії.
При типовому перебігу нефропатія характеризується
тріадою Цангемейстера: набряки, гіпертензія (збільшення артеріального тиску до
135/85 мм рт. ст., або 18/11,3 кПа і вище, чи на 20—ЗО мм рт. ст., або 2,7—4 кПа,
порівняно з вихідним рівнем), протеїнурія. Слід зазначити, що при атиповій формі
нефропатії спостерігаються тільки одна або дві ознаки типової нефропатії. Тому для
визначення ступеня тяжкості нефропатії слід користуватись шкалою Ветлінгера,
за якою тяжкість нефропатії визначається у балах. Диференціальну діагностику
проводять із хронічним нефритом.
Діагностика прееклампсії
грунтується на виявленні ознак тяжкого порушення
мозкового кровообігу (головний біль, зниження гостроти зору, біль у надчеревній
ділянці). Усі ці ознаки (або деякі з них) з’являються при нефропатії III ступеня
тяжкості.
Діагностика еклампсії
нескладна, оскільки їй передує нефропатія або преекламп
сія. Еклампсію треба відрізняти від гіпертонічного кризу, епілепсії. Екламптичну
кому диференціюють з діабетичною та уремічною комами. У разі тривалого кома
тозного стану після приступу еклампсії слід запідозрити крововилив у мозок.
Діагностика церебральних ускладнень.
До таких ускладнень належать цере
бральні судинні пароксизми (ангіоспастичні, сенсорні тощо), передінсультний стан
(судинний криз), геморагічний та ішемічний інсульти. Виникають вони у таких
випадках:
1) при тяжких формах гестозу, тобто при нефропатії, прееклампсії та еклампсії
(їх виникнення свідчить про декомпенсацію нервової, серцево-судинної систем
тощо);
2) у разі поєднаного з гіпертонічною хворобою, ураженням печінки, нирок,
ревматизмом гестозу, коли нейросудинні взаємовідносини значною мірою порушені
внаслідок алергічних обмінних та інших реакцій не тільки під час вагітності, але й
до неї;
3) при ранньому гестозі (з 20-го тижня) з тривалим і несприятливим перебі
гом, що супроводжується зривом компенсаторних механізмів організму;
4) при ожирінні, коли потрібні додаткові затрати компенсаторних можливос
тей з боку серцево-судинної та інших систем організму;
5) при вегетосудинній дисфункції різного генезу, які проявляються гіпер-,
гіподистонією;
6) при психогенно-стресових ситуаціях, що негативно впливають на лімбіко-
гіпоталамічні формації мозку.
Діагностика церебральних ускладнень досить складна, тому обстеження таких
хворих проводять за участю невропатолога та консиліуму лікарів. Ось чому конче
потрібні диспансеризація вагітних, своєчасне виявлення гестозу, профілактичне ліку
вання. Велика роль у здійсненні цих заходів належить середньому медичному
персоналу.
228