Упрощенная HTML-версия
2.
Дієта.
їжа має містити повноцінні білки (50 % білків тваринного і 50 % рос
линного походження). На нього багаті м’ясо, риба, яєчний білок, сир, кефір. Раз на
тиждень влаштовують розвантажувальні дні (яблучний або сирний). Доцільно до
тримувати режиму дня і відпочинку.
3.
Медикаментозні препарати
треба призначати з урахуванням механізму дії та
сумісності їх. Звичайно рекомендують такі групи лікувальних засобів: а) седативні
(препарати валеріани лікарської, сибазон; при підвищеній збудливості — предіон для
ін’єкцій, дроперидол, азоту закис; б) діуретичні і солевивідні (маніт, етакринова
кислота, спіронолактон, фуросемід, клопамід, дихлотіазид); в) гіпотензивні фенотіа-
зинового ряду (аміназин, дипразин); гангліоблокатори (пірилен, пентамін, гігроній
та ін.); антигіпертензивні (раунатин, резерпін); г) міотропні вазодилататори (диба
зол, еуфілін, папаверину гідрохлорид); д) адреноблокатори (піроксан, фентоламін);
е) симпатоміметичні (орнід); є) спазмолітичні (спазмолітин, ізоверин, но-шпа,
апрофен); ж) засоби, що коригують гемодинаміку і обмін речовин (глюкоза, унітіол,
кордіамін, альбумін, гемодез, калію гідрокарбонат, метіонін, галаскорбін, драже
«Гендевіт») ; проти ламкості капілярів — аскорутин, кальцію глюконат; з) антигіпо-
ксичні (сигетин, кокарбоксилаза, кислота аденозинтрифосфорна, токоферолу ацетат,
ціанокобаламін, кислота фолієва, плазма). Треба також широко використовувати
оксигенотерапію.
4.
Лікування повинно проводитись з урахуванням переваги того чи іншого син
дрому.
Виділяють такі синдроми: а) гіпертензивний (спостерігається у 85 % випад
ків; призначають гіпотензивні засоби, а саме: дибазол, папаверину гідрохлорид, спаз
молітичну дію посилюють за допомогою клофеліну і бета-міметичних засобів —
анаприліну, фенотеролу); б) синдром з перевагою набряків (спостерігається у
34 % випадків; призначають діуретичні засоби — лазикс, еуфілін, гіпотіазид, особли
во при загрозі набряку мозку); в) нефротичний з перевагою протеїнурії (спостері
гається у 22 % випадків; з метою компенсації протеїну переливають плазму,
альбумін); г) синдром судомної готовності (спостерігається у 20 % випадків; призна
чають дроперидол, сибазон у поєднанні з еуфіліном, магнію сульфатом, сечогін
ними); д) коагулопатичний (спостерігається у 18 % випадків; призначають гепа
рин); е) синдром фетоплацентарної недостатності (призначають сигетин, гемодез,
вітамінні препарати, кисень). Таким чином, у кожному окремому випадку вагітна
повинна бути ретельно обстежена з метою виявлення переважання того чи того
синдрому. Відповідно до цього їй призначають адекватне лікування. Це є запорукою
успішного лікування гестозу.
5. При введенні препаратів треба дотримуватись
послідовності за патогенетич
ним принципом.
Терапію слід розпочинати із знімання спазму периферичних судин.
При цьому посилюється ефективність дії гіпотензивних і діуретичних (поліпшу
ється нирковий кровообіг і збільшується діурез) засобів, а також інфузійної терапії
(знімається ризик перевантаження судинного русла, набряку легенів і мозку). Для
зняття спазму периферичних судин доцільно внутрішньовенно вводити еуфілін (по
10 мл 2,4
%
розчину на 20—40 мл 40 % розчину глюкози); глюкозо-новокаїнову
суміш (200—300 мл 20 % розчину глюкози зі 100—150 мл 0,5
%
розчину новокаїну
з добавкою інсуліну — 1 ОД на 4 г сухої речовини), спазмолітичні засоби, титрова
ний розчин аміназину.
У другу чергу призначають гіпотензивну терапію. При цьому спочатку вводять
препарати швидкої дії типу гангліоблокаторів (пентамін, імехін та ін.) та адрено-
блокаторів (піроксан). Для закріплення досягнутого ефекту додають препарати по
230