гепарин. Показаннями до введення гепарину є легкий ступінь пізнього гестозу,
який виник у ранній строк вагітності (20—24 тиж), гестоз середньої тяжкості і
тяжкий, або поєднаний, гестоз, гіпотрофія плода. При введенні гепарину контролю
ють час зсідання крові, кількість тромбоцитів і показники тромбоеластограми. Про
ефективність дії гепарину свідчить збільшення часу зсідання крові в 1,5 разу. Проти
показання до призначення гепарину: геморагічний діатез, схильність до кровотеч,
виразкова хвороба шлунка, захворювання нирок і печінки, гострий і хронічний
лейкоз, анемія, гіпертензія (артеріальний тиск 22,7/13,3 кПа, або 170/100 мм рт. ст.
1 вище), свіжі крововиливи.
Одночасно із уведенням гепарину призначають нативну плазму, яка є джерелом
антитромбіну III. Гепарин можна вводити у вигляді реополіглюкін-гепаринової су
міші (5—6 мл реополіглюкіну і 350 ОД гепарину на 1 кг маси тіла вагітної). При цьо
му половину добової дози вводять внутрішньовенно, решту — підшкірно через 4 год
рівними дозами протягом доби. Потім підтримувальну дозу вводять підшкірно з ін
тервалом 4—6 год. При поєднаному гестозі, гіпотрофії плода тривалість лікування
гепарином становить 2—3 тиж. Контроль проводять щодня. Відміняють гепарин по
ступово, протягом 3—4 діб зменшуючи дозу. При передозуванні гепарин можна
швидко нейтралізувати внутрішньовенним уведенням 2—5 мл 1 % розчину прота
міну сульфату. Слід чітко усвідомити, що гепарин можна використовувати лише
тоді, коли є можливість контролювати систему гемостазу. Лікування гепарином за
кінчують за 3—4 доби до пологів.
Для нормалізації реологічних і коагуляційних властивостей крові призначають
також дезагреганти: дипіридамол (по 0,02 г 3 рази на добу за 1 год до їди), ксанти-
нолу нікотинат (по 0,15 г 3 рази на добу після їди).
10.
Антиоксидантна терапія.
Призначають токоферолу ацетат (по 1 драже 3 ра
зи на добу), кислоту глутамінову (по 0,1 г 3 рази на добу), есенціале (по 2 капсули
З—4 рази на добу).
11.
Профілактика і лікування гіпоксії та гіпотрофії плода.
На тлі лікування піз
нього гестозу призначають оксигенотерапію: вдихання вологої 60 % киснево-повіт
ряної суміші протягом ЗО—60 хв 3 рази на добу; внутрішньом’язове введення кокар-
боксилази (по 0,5 г), внутрішньовенне крапельне введення партусистену (0,5 мг на
250—500 мл 0,9
%
розчину натрію хлориду по 15—20 крапель за 1 хв). Для зменшен
ня побічної дії цього препарату призначають верапаміл, ксантинолу нікотинат
(по 0,15 г 3 рази на добу).
Таким чином, терапія пізнього гестозу повинна бути комплексною, диферен
ційованою, з урахуванням основних викладених вище положень.
Лікування претоксикозу починають у жіночій консультації, і тільки у разі неефек
тивності його протягом 7—10 діб вагітну направляють у відділення патології вагіт
них. Лікування повинно бути комплексним.
1. Призначають дієту з обмеженням солі до 5 г на добу, рідини — до 1300 мл
з урахуванням позитивного балансу діурезу (кількість виділеної сечі повинна бути
більшою, ніж кількість випитої рідини за добу).
2. Вводять діуретичні препарати: фуросемід (по 0,04 г 1 раз на добу) або дихло-
тіазид (по 0,025 г 1 раз на добу), або спіронолактон (по 0,025 г 2 рази на добу протя
гом 2—3 діб) у поєднанні з калію оротатом (по 0,5 г 3 рази на добу), магнію сульфат
(по 1 столовій ложці 20—25
%
розчину 2—3 рази на добу), тріамтерен (по 0,05 г
2 рази на добу).
3. Для регулювання проникання судинних і клітинних мембран призначають ру
232