Стр. 234 - Акушерство Жученко 1994

Упрощенная HTML-версия

гепарин. Показаннями до введення гепарину є легкий ступінь пізнього гестозу,
який виник у ранній строк вагітності (20—24 тиж), гестоз середньої тяжкості і
тяжкий, або поєднаний, гестоз, гіпотрофія плода. При введенні гепарину контролю­
ють час зсідання крові, кількість тромбоцитів і показники тромбоеластограми. Про
ефективність дії гепарину свідчить збільшення часу зсідання крові в 1,5 разу. Проти­
показання до призначення гепарину: геморагічний діатез, схильність до кровотеч,
виразкова хвороба шлунка, захворювання нирок і печінки, гострий і хронічний
лейкоз, анемія, гіпертензія (артеріальний тиск 22,7/13,3 кПа, або 170/100 мм рт. ст.
1 вище), свіжі крововиливи.
Одночасно із уведенням гепарину призначають нативну плазму, яка є джерелом
антитромбіну III. Гепарин можна вводити у вигляді реополіглюкін-гепаринової су­
міші (5—6 мл реополіглюкіну і 350 ОД гепарину на 1 кг маси тіла вагітної). При цьо­
му половину добової дози вводять внутрішньовенно, решту — підшкірно через 4 год
рівними дозами протягом доби. Потім підтримувальну дозу вводять підшкірно з ін­
тервалом 4—6 год. При поєднаному гестозі, гіпотрофії плода тривалість лікування
гепарином становить 2—3 тиж. Контроль проводять щодня. Відміняють гепарин по­
ступово, протягом 3—4 діб зменшуючи дозу. При передозуванні гепарин можна
швидко нейтралізувати внутрішньовенним уведенням 2—5 мл 1 % розчину прота­
міну сульфату. Слід чітко усвідомити, що гепарин можна використовувати лише
тоді, коли є можливість контролювати систему гемостазу. Лікування гепарином за­
кінчують за 3—4 доби до пологів.
Для нормалізації реологічних і коагуляційних властивостей крові призначають
також дезагреганти: дипіридамол (по 0,02 г 3 рази на добу за 1 год до їди), ксанти-
нолу нікотинат (по 0,15 г 3 рази на добу після їди).
10.
Антиоксидантна терапія.
Призначають токоферолу ацетат (по 1 драже 3 ра­
зи на добу), кислоту глутамінову (по 0,1 г 3 рази на добу), есенціале (по 2 капсули
З—4 рази на добу).
11.
Профілактика і лікування гіпоксії та гіпотрофії плода.
На тлі лікування піз­
нього гестозу призначають оксигенотерапію: вдихання вологої 60 % киснево-повіт­
ряної суміші протягом ЗО—60 хв 3 рази на добу; внутрішньом’язове введення кокар-
боксилази (по 0,5 г), внутрішньовенне крапельне введення партусистену (0,5 мг на
250—500 мл 0,9
%
розчину натрію хлориду по 15—20 крапель за 1 хв). Для зменшен­
ня побічної дії цього препарату призначають верапаміл, ксантинолу нікотинат
(по 0,15 г 3 рази на добу).
Таким чином, терапія пізнього гестозу повинна бути комплексною, диферен­
ційованою, з урахуванням основних викладених вище положень.
Лікування претоксикозу починають у жіночій консультації, і тільки у разі неефек­
тивності його протягом 7—10 діб вагітну направляють у відділення патології вагіт­
них. Лікування повинно бути комплексним.
1. Призначають дієту з обмеженням солі до 5 г на добу, рідини — до 1300 мл
з урахуванням позитивного балансу діурезу (кількість виділеної сечі повинна бути
більшою, ніж кількість випитої рідини за добу).
2. Вводять діуретичні препарати: фуросемід (по 0,04 г 1 раз на добу) або дихло-
тіазид (по 0,025 г 1 раз на добу), або спіронолактон (по 0,025 г 2 рази на добу протя­
гом 2—3 діб) у поєднанні з калію оротатом (по 0,5 г 3 рази на добу), магнію сульфат
(по 1 столовій ложці 20—25
%
розчину 2—3 рази на добу), тріамтерен (по 0,05 г
2 рази на добу).
3. Для регулювання проникання судинних і клітинних мембран призначають ру­
232