Упрощенная HTML-версия
пункція (для лікування і встановлення діагнозу, диференціальної діагностики іше
мічного і геморагічного інсульту).
У міру потреби призначають штучну вентиляцію легенів і кисневу терапію. Обе
режно завершують пологи. При еклампсії залежно від умов накладають вихідні
щипці, виконують кесарів розтин чи плодоруйнівні операції при мертвому плоді.
При тяжких формах пізнього гестозу здійснюють анестезіологічну допомогу в
поєднанні з раціональним завершенням пологів.
Основні положення анестезіологічної допомоги сформулював М. М. Растригін.
1. Забезпечення лікувально-охоронного режиму. Для цього призначають дропе-
ридол та діазепам.
Дроперидол (4—6 мл 0,25 % розчину, або 10—15 мг) вводять внутрішньовенно
із 40 % розчином глюкози (15 мл). Попередньо вводять 1 мл 0,06 % розчину кор-
глікону і 100 мг кокарбоксилази з 20 мл 40 % розчину глюкози.
При повторному введенні дроперидолу (через 3—4 год) вводять
2
/
3
первинної
дози, при наступних (через 6, 8 та 12 год) —
1
/ 2
первинної.
Діазепам (2 мл, або 10 мг 0,5 % розчину) вводять внутрішньовенно. Можна вво
дити повторно через 4—6 год. У разі непритомності препарат не вводять.
2. Усунення судинного спазму (гіпотензивна терапія). З цією метою вводять
еуфілін (по 10 мл 2,4 % розчину; повторно — через 4—6 год); резерпін (по 1 мл
0,25 % розчину); починає діяти при внутрішньовенному введенні через 3—5 год);
дибазол (по 4—6 мл 0,5 % розчину); папаверину гідрохлорид (по 4—6 мл 2 % роз
чину); пентамін (по 1—2 мл 5 % розчину) або бензогексоній (по 1—2 мл 2 % роз
чину). Гангліоблокатори використовують у разі неефективності седативно-гіпотен
зивної терапії.
3. Дегідратаційна терапія (боротьба з внутрішньочерепною гіпотензією і набря
ком мозку, стимулювання діурезу). Вводять маніт (по 100—200 мл ЗО % розчину
внутрішньовенно крапельно). Протипоказання: анурія і високий артеріальний тиск
(понад 22,7 кПа, або 170 мм рт. ст.).
4. Дезинтоксикаційна терапія. Призначають фуросемід (по 20—40 Мг; повтор
но — через 4—6 год); гемодез (по 200—400 мл), глюкозо-новокаїнову суміш (200 мл
20 % розчину глюкози, 200 мл 0,5
%
розчину новокаїну і 15 ОД інсуліну).
5. Корекція гіпопротеїнемії і гіповолемії. Призначають альбумін (по 100—
200 мл), протеїн (по 200 мл), концентрований розчин сухої плазми (по 150 мл). Усі
білкові препарати вводять після нормалізації артеріального тиску.
6. Нормалізація мікроциркуляції. Призначають гемодез (по 200—400 мл), рео-
поліглюкін (по 200—400 мл), глюкозо-новокаїнову суміш. Слід пам’ятати, що їх
слід призначати тільки при позитивному діурезі і після стабілізації артеріального,
а також центрального венозного тиску.
7. Профілактика гіпоксії плода. Призначають сигетин (по 2 мл 2 % розчину),
оксигенотерапію. Вводять глюкозу (по 20 мл 40
%
розчину внутрішньовенно через
4—5 год).
Завдяки анестезіологічній допомозі (інтенсивній терапії) значно підвищується
ефективність лікування тяжких форм пізнього гестозу (прееклампсії і еклампсії),
знижується материнська смертність. Але треба пам’ятати, що досягнутий терапев
тичний ефект може бути короткочасним і гестоз може відновитись. У таких випад
ках доцільно достроково переривати вагітність. За відсутності умов для розродження
через родові шляхи виконують операцію кесаревого розтину.
Лікування при церебральних ускладненнях проводять разом із невропатологом.
235