Упрощенная HTML-версия
сутності гонореї, а ставити серологічну реакцію з гонококовим антигеном, виділе
ним із сечі, за С. Н. Лісовською і І. І. Фейгелем у вагітних не бажано, оскільки на
дягання ковпачка Кафкі на шийку матки може спровокувати викидень.
Лікування гонореї при вагітності таке саме, як і у невагітних жінок (антибіотики,
сульфаніламідні препарати). Місцеве лікування проводять обережно. Піхвові ванноч
ки допускаються, а спринцювання можна проводити лише до 7-го місяця вагіт
ності.
Туберкульоз (tuberculosis) — одне із найнебезпечніших захворювань як для ма
тері, так і для плода. Тому раніше (до винайдення антибіотиків) ця хвороба була
одним із показань до переривання вагітності. З появою антибіотиків, хіміопрепара
тів, розвитком легеневої хірургії тактика змінилася. Вагітність переривається тільки
у разі активно прогресуючих і відкритих форм легеневого туберкульозу, коли ліку
вання малоперспективне. При цьому переривати вагітність доцільніше у перші
12 тиж, оскільки втручання у пізніші строки завдає великої шкоди організму жінки.
Так, частота загострення туберкульозу легенів після пізнього аборту в 2—3 рази
вища, а смертність у 2—5 разів більша, ніж у таких хворих після пологів.
Хворі на туберкульоз легенів вагітні повинні бути на обліку не тільки у жіночій
консультації, але й у тубдиспансері. їх треба госпіталізувати в окреме відділення (па
лату) пологового будинку, ретельно обстежити і лікувати. При цьому слід пам’ятати,
що такі препарати, як стрептоміцину сульфат, натрію пара-аміносаліцилат, ізоніазид,
негативно впливають на плід (ототоксична і нефротоксична дія). Лікування прово
дять акушер-гінеколог і фтизіатр.
У перебігу пологів пропонують виключати другий період за такими показаннями:
1) поширені форми туберкульозу з ознаками серцево-легеневої недостатності;
2) кровохаркання; 3) спонтанний пневмоторакс; 4) після торакопластики і резекції
легенів у анамнезі; 5) перенесений туберкульозний менінгіт.
У ранній післяпологовий період спостерігаються гіпотонічні кровотечі, тому
конче потрібні профілактичні заходи.
Дитину дозволяють годувати груддю лише у разі відсутності бацилоносійства.
У інших випадках новонародженого відразу ізолюють від матері і переводять на
вигодовування молоком здорових матерів.
Абсолютним показанням до переривання вагітності є фібринозно-кавернозний
туберкульоз легенів.
Трихомоноз. Збудником трихомонозу є піхвова трихомонада (trichomonas vagina
lis; мал. 157). Інші різновиди трихомонад — кишкова і ротова (t. intestinalis, t. buc-
calis) — для статевих органів не є патогенними. Частота ураження трихомонозом
статевих органів коливається від 3,6 до 91 %. У вагітних трихомоноз спостеріга
ється частіше, ніж у невагітних, при цьому у тих, хто вагітний уперше, від буває рід
ше, ніж у тих, хто повторно.
Захворювання у вагітних проявляється у вигляді трихомонадного вульвіту, коль
піту і ендоцервіциту. Нерідко виникають кондиломатозні утворення і спостерігається
бартолініт. Найчастіше буває вульвовагініт, основними ознаками якого є поява пі
нистих виділень різного кольору з неприємним запахом, свербіж, болючість і подраз
нення шкіри зовнішніх статевих органів. У тяжких випадках виникають виразки
і ерозія шийки матки. Часто бувають дизуричні явища. Деякі автори описують ви
падки мимовільних викиднів, особливо у ранні строки вагітності. Трихомоноз
передається плоду, крім того, на нього може заразитись дитина й під час поло
гів.
240