Стр. 254 - Акушерство Жученко 1994

Упрощенная HTML-версия

Вік вагітної.
У вагітних віком понад ЗО років і більше в звичайних умовах частіше
вдаються до операції кесаревого розтину (великий плід, тазове передлежання, без­
плідність у анамнезі та ін.). Але за наявності вад серця треба враховувати також по­
казання і протипоказання до операції стосовно стану серця.
Ступінь декомпенсації серцевої діяльності.
Частота ускладнень під час вагітності
і пологів залежить від компенсаторних можливостей серця. Відомо, що пологи супро­
воджуються різкими гемодинамічними коливаннями. Під час кожного скорочення
матки об’єм крові, що надходить до серця, збільшується на 300—500 мл, тобто вини­
кає додаткове навантаження. Це призводить до підвищення артеріального тиску.
Після розриву навколоплідного міхура і після пологів він знижується. Під час
пологів навантаження на серцево-судинну систему відбувається не тільки внаслідок
фізичного навантаження й гемодинамічних коливань, але й через больові та емоційні
реакції. Тому визначення функціонального стану серцевих м’язів при вадах серця
має виняткове значення для прогнозу пологів.
Звичайно ступінь порушення кровообігу визначають за класифікацією М. Д. Стра-
жеска і В. X. Василенка, які виділяють І, ІІА, І1Б та III стадії. Але у разі поєднання
вагітності з вадами серця функція міокарда не завжди відповідає клінічним стадіям
недостатності кровообігу. Тому тільки функціональні методи дослідження дозволя­
ють виявити доклінічну стадію декомпенсації. Дуже важливо встановити це якомога
раніше, бо в деяких випадках доклінічна стадія серцевої недостатності може раптово
перейти в гостру серцеву недостатність.
Активність ревматоїдного процесу
теж має велике значення для завершення ва­
гітності та пологів.
Практика свідчить, що найбільше летальних наслідків у післяпологовий період
спостерігається у разі активізації ревматоїдного процесу у породіль. Тому встано­
влення активності ревматизму є невід’ємною частиною обстеження хворої.
Передусім слід враховувати клініку. Субфебрильна температура тіла, біль у ділян­
ці серця, задишка, загальне нездужання свідчать про активізацію перебігу ревма­
тизму. Але ці симптоми можуть бути і у ослаблених жінок під час вагітності. Тому
для діагностики користуються лабораторними методами дослідження. При заго­
стренні ревматизму змінюється картина крові: прискорюється ШОЕ (20 мм за 1 год
і більше), спостерігаються лейкоцитоз (понад 11 000 у 1 мм
3
), анемія, еозинофілія.
Використовують також банкову пробу Вальдмана, визначають білковий спектр
крові (альбумінів менше як 50 % та ін.), антистрептолізин О і антигіалуронідазу,
показники С-реактивного протеїну. За допомогою дифеніламінової реакції та реакції
з сіаловою кислотою, полісахаридами (глікопротеїдами) виявляють продукти роз­
паду волокон сполучної тканини. На жаль, всі ці показники не завжди відображають
активність ревматоїдного процесу. Тепер запропоновано інформативніші методи до­
слідження. У їх основу покладена висока функціональна чутливість молокотворення
до патологічних процесів у організмі. Розроблено 2 методи визначення активності
ревматизму у вагітних: 1) непрямої імунофлюоресценції (дозволяє визначити титр
антитіл проти стрептолізину О в грудному молоці і у молозиві); 2) цитологічний
метод дослідження грудного молока і молозива.
Ревматоїдний процес у вагітних має хвилеподібний перебіг. Критичні періоди
його загострення: І — до 14 тиж, II — з 20 до 32 тиж, III — 5—6-та доба після­
пологового періоду. Такий перебіг ревматизму у вагітних зумовлений коливанням
секреції кортикостероїдних гормонів. У період до 14 тиж вагітності рівень кортико­
стероїдів у крові низький, з 14 до 28 тиж він збільшується у 10 разів, потім знову зни-
252