Упрощенная HTML-версия
Вік вагітної.
У вагітних віком понад ЗО років і більше в звичайних умовах частіше
вдаються до операції кесаревого розтину (великий плід, тазове передлежання, без
плідність у анамнезі та ін.). Але за наявності вад серця треба враховувати також по
казання і протипоказання до операції стосовно стану серця.
Ступінь декомпенсації серцевої діяльності.
Частота ускладнень під час вагітності
і пологів залежить від компенсаторних можливостей серця. Відомо, що пологи супро
воджуються різкими гемодинамічними коливаннями. Під час кожного скорочення
матки об’єм крові, що надходить до серця, збільшується на 300—500 мл, тобто вини
кає додаткове навантаження. Це призводить до підвищення артеріального тиску.
Після розриву навколоплідного міхура і після пологів він знижується. Під час
пологів навантаження на серцево-судинну систему відбувається не тільки внаслідок
фізичного навантаження й гемодинамічних коливань, але й через больові та емоційні
реакції. Тому визначення функціонального стану серцевих м’язів при вадах серця
має виняткове значення для прогнозу пологів.
Звичайно ступінь порушення кровообігу визначають за класифікацією М. Д. Стра-
жеска і В. X. Василенка, які виділяють І, ІІА, І1Б та III стадії. Але у разі поєднання
вагітності з вадами серця функція міокарда не завжди відповідає клінічним стадіям
недостатності кровообігу. Тому тільки функціональні методи дослідження дозволя
ють виявити доклінічну стадію декомпенсації. Дуже важливо встановити це якомога
раніше, бо в деяких випадках доклінічна стадія серцевої недостатності може раптово
перейти в гостру серцеву недостатність.
Активність ревматоїдного процесу
теж має велике значення для завершення ва
гітності та пологів.
Практика свідчить, що найбільше летальних наслідків у післяпологовий період
спостерігається у разі активізації ревматоїдного процесу у породіль. Тому встано
влення активності ревматизму є невід’ємною частиною обстеження хворої.
Передусім слід враховувати клініку. Субфебрильна температура тіла, біль у ділян
ці серця, задишка, загальне нездужання свідчать про активізацію перебігу ревма
тизму. Але ці симптоми можуть бути і у ослаблених жінок під час вагітності. Тому
для діагностики користуються лабораторними методами дослідження. При заго
стренні ревматизму змінюється картина крові: прискорюється ШОЕ (20 мм за 1 год
і більше), спостерігаються лейкоцитоз (понад 11 000 у 1 мм
3
), анемія, еозинофілія.
Використовують також банкову пробу Вальдмана, визначають білковий спектр
крові (альбумінів менше як 50 % та ін.), антистрептолізин О і антигіалуронідазу,
показники С-реактивного протеїну. За допомогою дифеніламінової реакції та реакції
з сіаловою кислотою, полісахаридами (глікопротеїдами) виявляють продукти роз
паду волокон сполучної тканини. На жаль, всі ці показники не завжди відображають
активність ревматоїдного процесу. Тепер запропоновано інформативніші методи до
слідження. У їх основу покладена висока функціональна чутливість молокотворення
до патологічних процесів у організмі. Розроблено 2 методи визначення активності
ревматизму у вагітних: 1) непрямої імунофлюоресценції (дозволяє визначити титр
антитіл проти стрептолізину О в грудному молоці і у молозиві); 2) цитологічний
метод дослідження грудного молока і молозива.
Ревматоїдний процес у вагітних має хвилеподібний перебіг. Критичні періоди
його загострення: І — до 14 тиж, II — з 20 до 32 тиж, III — 5—6-та доба після
пологового періоду. Такий перебіг ревматизму у вагітних зумовлений коливанням
секреції кортикостероїдних гормонів. У період до 14 тиж вагітності рівень кортико
стероїдів у крові низький, з 14 до 28 тиж він збільшується у 10 разів, потім знову зни-
252