Упрощенная HTML-версия
пологів і у післяпологовий період. При названій патології летальність досягає 5 %.
Тому хворим з вадами серця і пароксизмальною тахікардією доцільно переривати
вагітність у І триместрі.
Миготлива аритмія
найчастіше спостерігається при тяжкій патології мітрального
клапана. Тахосистолічна форма миготливої аритмії сприяє виникненню серцевої
недостатності і тромбоемболії легеневої артерії. Хворим із мітральним стенозом, що
супроводжується миготливою аритмією, до вагітності або під час її пропонують про
вести мітральну комісуротомію. Для лікування направляють у спеціалізований
(кардіоакушерський) стаціонар.
Вагітним з миготливою аритмією не можна рекомендувати операцію кесаревого
розтину, позаяк порушення гемодинаміки під час операції може зумовити тромбо-
емболію.
Атріовентрикулярна (повна поперекова) блокада серця
проявляється тим, що
передсердя і шлуночки скорочуються незалежно одне від одного. Частота скоро
чень серця знижується до 40—50 за 1 хв, скорочення ритмічні. При повній блокаді
серця у 50 % хворих спостерігається синдром Морганы—Адамса—Стокса, який
супроводжується запамороченням, непритомністю, часом судомами. У разі поєднан
ня вагітності із загостренням перебігу ревматизму може розвинутися тяжка серцева
недостатність. Отже, при названій патології вагітність протипоказана.
Атріомегалія, або кардіомегалія,
— вкрай тяжке ускладнення ревматичних вад
серця, яке виникає внаслідок глибокого органічного ураження міокарда, гемодина-
мічних порушень при значному зниженні скоротливої функції серця. Репродуктивна
функція у таких хворих значно знижена, але вагітність може настати. Вона усклад
нюється лівошлуночковою недостатністю, застоєм і набряком легенів. У вагітних
часто виникає загроза переривання вагітності, спостерігаються пізній гестоз і перед
часні пологи. Враховуючи ці тяжкі ускладнення, слід вважати, що вагітність для
таких хворих є абсолютно протипоказаною. Якщо ж вагітність уже настала, то хво
ру треба негайно направити у кардіоакушерське відділення.
Природжені вади серця спостерігаються у 7—8 % вагітних з патологією серця.
Серед причин природжених вад серця найбільшу роль відіграють генетичні чинники,
потім ідуть вірусна інфекція (корова краснуха, герпес, грип, кір, епідемічний паро
тит, вітряна віспа, поліомієліт, інфекційний паротит та ін.), проникнення через пла
центу деяких медикаментів, радіаційне ураження тощо. Таким чином, природжені
вади є наслідком дії багатьох чинників. Найчутливіший ембріон до них з 4-го по
8-й тиждень ембріогенезу (критичні періоди органогенезу і плацентації).
Розрізняють близько 100 природжених вад серця. Основними із них є такі: від
крита антеріальна протока, дефект міжпередсердної і міжшлуночкової перегородок,
тетрада і пентада Фалло, коарктація аорти, стеноз легеневої артерії, аортальний
стеноз, загальний шлуночок, аномалія Епштейна (природжена аномалія тристулко
вого клапана), аномалія положення серця (декстракардія) тощо.
Під час вагітності найнебезпечнішими природженими вадами є такі, що супро
воджуються стійким ціанозом (тріада, тетрада, пентада Фалло, транспозиція магі
стральних судин з дефектом міжшлуночкової перегородки та ін.). Природжені вади
серця часто супроводжуються легеневою гіпертензією.
З розвитком вагітності тяжкість вади серця поглиблюється гіпоксією. Можливий
летальний наслідок. Вагітних з природженими вадами серця треба госпіталізувати
в кардіоакушерські відділення для обстеження і кваліфікованого розродження.
Велике значення для завершення вагітності й пологів при серцево-судинній
254