ність на тлі гіпертонічної хвороби ускладнюється поєднаним гестозом. Гіпертонічна
хвороба в поєднанні з вагітністю спостерігається у 2,2—3,8 % випадків.
Верхньою межею нормального рівня артеріального тиску у вагітних вважається
18/11,3 кПа (135/85 мм рт. ст.). Підвищення артеріального тиску від 18/11,3 кПа
(135/80 мм рт. ст.) до 18,7/12 кПа (140/90 мм рт. ст.) свідчить про гіпертензію.
Але основне значення має висхідний рівень артеріального тиску: збільшення систо
лічного тиску більш як на 2,7 кПа (20 мм рт. ст.), а діастолічного на 2 кПа
(15 мм рт. ст.) вважається патологією.
Для оцінки тяжкості гіпертонічної хвороби користуються класифікацією
А. Л. М’яснікова, який виділяє 3 стадії хвороби: І — функціональних змін (або невро-
генна^ за оцінкою Г. Ф. Ланга); II — органічних змін (перехідна, за оцінкою
Г. Ф. Ланга); III — дистрофічних змін (нефрогенна, за оцінкою Г. Ф. Ланга).
За клінічним перебігом гіпертонічна хвороба може бути доброякісною і злоякіс
ною, що швидко прогресує.
Під час діагностики гіпертонічної хвороби у вагітних слід враховувати такі об
ставини: 1) депресивний вплив плаценти на артеріальний тиск у першу половину ва
гітності; 2) якщо такого впливу не спостерігається, то, певно, у вагітної прихована
форма гіпертензії, внаслідок чого виникає поєднаний гестоз; 3) вагітні можуть не
знати про приховану форму гіпертонічної хвороби. Це можна припустити у разі ви
никнення гестозу в більш ранні строки вагітності (22—28 тиж). Про це слід пам’ята
ти. Обстеження вагітних проводять разом з терапевтом.
Ведення вагітності і пологів.
При І стадії гіпертонічної хвороби, коли артеріаль
ний тиск не високий, органічних змін у серці немає, вагітність і пологи можуть мати
нормальний перебіг. При II стадії спостерігається недоношеність, гіпотрофія або
смерть плода. У матері можуть бути гіпертонічний криз, інсульт, особливо під час
пологів, коронарна недостатність, поєднаний гестоз. Тому при II стадії гіпертонічної
хвороби вагітність у ранні строки рекомендують перервати, а коли жінка відмовля
ється, то періодично лікувати її в спеціалізованому стаціонарі.
Під час пологів період потуг слід виключити за допомогою накладання вихідних
щипців на тлі знеболювання і гіпотензивної терапії. Операцію кесаревого розтину
проводять за акушерськими показаннями і у разі порушення мозкового кровообігу,
щоб запобігти крововиливу в мозок.
При III стадії гіпертонічної хвороби здатність до зачаття різко знижується, а ва
гітність, що виникла, завершується мимовільним абортом або загибеллю плода. Тому
вагітність при III стадії гіпертонічної хвороби протипоказана.
У разі поєднаного гестозу терапію проводять відповідно до тяжкості його пере
бігу, а на випадок неефективності лікування вагітність достроково переривають.
Гіпотензія. Порушення судинного тонусу і артеріальний тиск 13,3/8 кПа
(100/60 мм рт. ст.) і нижче розцінюють як артеріальну гіпотензію. Частота її у
вагітних коливається від 3 до 18 %.
Розрізняють первинну і вторинну судинну гіпотензію. Первинна (есенціальна)
судинна гіпотензія вважається самостійним захворюванням. Вторинна артеріальна
гіпотензія виникає у вагітних унаслідок серцевої недостатності, аддісонової хвороби
або є проявом гестозу вагітних, зумовленого недостатністю функцій кори наднир
кових залоз і симпатико-адреналової системи.
За клінічним перебігом розрізняють симптомну і безсимптомну гіпотензію.
У разі симптомної гіпотензії хворі скаржаться на загальну слабкість, втому, запамо
рочення, зниження пам’яті, серцебиття, пітливість, біль у ділянці серця.
264